Рецензія на серіал «Зоряні війни: Кістяк команди» / Skeleton Crew

14 січня на сервісі Disney+ завершився показ першого сезону пригодницького фантастичного серіалу «Зоряні війни: Кістяк команди», події якого відбуваються у той самий часовий проміжок, що і у хітовому шоу «Мандалорець». Та поки Дін Джарін та малюк Ґроґу готуються підкоряти великі екрани, а шанувальники «Зоряних війн» з трепетом очікують на другий сезон «Андора», який вийде навесні, студія пропонує відволіктися на щось більш легковажне, навіть дитяче. В огляді нижче розбираємось, що із цього вийшло у підсумку.

«Зоряні війни: Кістяк команди» / Skeleton Crew

Жанр пригодницька фантастика, історія про дорослішання
Шоуранери Джон Воттс, Крістофер Форд
У ролях Джуд Лоу, Раві Кебот-Конієрс, Кіріана Краттер, Роберт Тімоті Сміт (голос), Раян Кіра Армстронг, Тунде Адебімпе, Керрі Кондон, Нік Фрост
Прем’єра Disney+
Рік випуску 2024
Сайт IMDb, офіційний сайт

Нова Республіка вже взяла гору над ненависною Імперією. Та жителі планети Ат-Таттін, здається, завжди були вельми далекі від політичних пристрастей та джедайських подвигів у Галактиці. Дорослі тут виконують якусь нудну офісну рутину, діти навчаються у не менш нудних школах, а газон біля акуратних будиночків, властивих сонному передмістю, пострижений настільки рівно, що від такої ідеалістичної картинки напевно б знудило Дарта Вейдера.

Серед цієї утопічної гармонії змушений нудитися і юний хлопчина Вім, який захоплюється джедаями, буквально марить про космічні пригоди та грає в битви на імпровізованих світлових мечах зі своїм кращим другом ортоланином Нілом. Одного разу Вім випадково натикається на справжній зореліт, захований у густих лісах Ат-Таттіна. Разом з Нілом, а також школярками Ферн та Кей Бі, хлопчина пробирається всередину корабля, а далі відбувається все, як пише підручник — діти встряють у велику космічну пригоду. Вона передбачатиме знайомство з небезпечним навколишнім світом, зловісними піратами, а також таємничим ніби як джедаєм Джодом На Навудом.

Натомість творці серіалу Крістофер Форд та Джон Воттс, котрий ставив марвелівську трилогію про Людину-павука, пропонують глядачу зануритися в ескапістську розвагу у дусі сімейного пригодницького кіно 80-х, зокрема, «Бовдурів» (1985) Річарда Доннера. Тож з притаманного всесвіту «Зоряних війн» бунтарства тут присутня максимум безневинна підліткова непокора.

Відповідно, «Кістяк команди» — локальна історія, що не потребує перегляду попередніх серіалів чи фільмів та відмінного знання лору масштабного всесвіту. Разом з тим це контент, що не тільки розрахований на нове покоління глядачів (читай — дітлахів), а який принаймні намагається повернути у безтурботне дитинство старих шанувальників космічної саги — вже дорослих дядьків і тіток, що самі обзавелися малечею. І це зовсім непогано.

Воттс і Форд намагаються просочити своє дітище автентичним пригодницьким духом авантюризму, що був властивий класичним фільмам Лукаса, однак цим все одно не вдасться нівелювати відверту дитячість того, що відбувається на екрані. І якщо ви не готові сприймати такого штибу «Зоряні війни», краще від перегляду утриматися.

Для усіх інших «Кістяк команди» може обернутися хоч і необов’язковою, але в міру захопливою легковажною дрібничкою, яка геть не претендує на вічність. «Ти вже, здається, дорослий для дитячих казок» — каже Віму його вічно зайнятий батько, і цією реплікою автори ніби звертаються й до глядачів, що виросли на фільмах Лукаса. Втім, при перегляді легко читається посил між рядків, який полягає у тому, що в житті завжди можна знайти місце для гарної казки.

З цікавих персонажів тут фігурують: стара одноока бляшанка, дроїд CM-33, зі своїм незмінним «компаньйоном» щуром та голосом Ніка Фроста (останній нещодавно миготів на великих екранах у містичному трилері «Чорне таксі»); кіборгізована дівчинка з пристроєм на голові, що нагадує окуляри Циклопа з Людей Ікс; ціла купа різношерстних піратів з відповідним гримом; совоподібна істота на ім’я Гімм; краб-кайдзю, що виринув десь з блокбастера «Аквамен» (2018) та вишенькою на торті справжня зірка цього шоу — чарівний мерзотник у виконанні Джуда Лоу.

Саме на британському акторі тримається місцева, проста, як піратська жага до наживи, історія, адже він напрочуд вдало і доречно перетягує ковдру на себе; на жаль, головні герої у виконанні дітей поки не спроможні претендувати на глядацьку прихильність. Та навіть дворазовий номінант на «Оскар» й чотириразовий — на «Золотий глобус», персонаж якого володіє Силою, не спроможний протистояти сюжетним умовностям. Бо те, як антагоніст сюсюкається з малечею, особливо у фінальному епізоді, не витримує жодної критики.