Був смертельно поранений під час третього бойового виходу. Згадаймо Віталія Словіка

Щодня о 9 ранку українці вшановують пам’ять усіх, чиє життя забрала російсько-українська війна. Нині згадаємо Віталія Словіка.   

Четвертого січня, під час свого третього бойового виходу поліг, захищаючи Україну, львів'янин Віталій Словік. Про це повідомила Львівська міська рада. 

Віталій Словік народився 27 грудня 1994 року у Львові. Навчався у середній загальноосвітній школі №27 міста Львова імені героя Небесної Сотні Юрія Вербицького. Здобув освіту у Технічному фаховому коледжі Національного університету «Львівська політехніка» за спеціальністю «Виробництво, обслуговування та ремонт електронної побутової апаратури».

У 2016 році здобув ступінь бакалавра за напрямком «Радіоелектроні апарати», у 2017 році закінчив Національний університет «Львівська політехніка» та здобув кваліфікацію магістра за спеціальністю «Телекомунікації та радіотехніка».

У 2020 році закінчив Західноукраїнський центр первинної професійної підготовки «Академія поліції» Львівського державного університету внутрішніх справ за спеціалізацією «Спеціальна поліція».

Працював на посаді помічника оперуповноваженого у Головному управлінні Національної поліції України у Львівській області. Активно займався спортом, із дитинства займався футболом та здобув чимало нагород. За словами рідних, Віталій Словік «завжди був усміхненим та життєрадісним; усі, хто його знали, скажуть, що він був найкращою людиною, вірним другом та завжди приходив на допомогу».

Старший сержант. Виконував бойові завдання у лавах підрозділів Національної поліції України. За сумлінну службу був нагороджений низкою відзнак, зокрема, нагрудним знаком «Ветеран війни». Загинув, захищаючи державу, під час свого третього бойового виходу.

Чин похорону захисника відбувся 15 січня у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла, поховали захисника на Личаківському кладовищі.

У Віталія Словіка залишилися дружина, мама, дві бабусі, два дядьки, хрещені батьки та теща.

«Главком» долучається до хвилини мовчання. Ми вшановуємо памʼять усіх українців, які загинули у боротьбі за Батьківщину. Ми згадуємо загиблих від рук російських загарбників, запалюємо свічки пам’яті та схиляємо голови у скорботі під час загальнонаціональної хвилини мовчання, вшановуючи світлу пам’ять громадян України, які віддали життя за свободу і незалежність держави: усіх військових, цивільних та дітей, усіх, хто загинув у боротьбі з російськими окупантами та внаслідок нападу ворожих військ на українські міста і села.