Через тиждень багато карет офіційно перетворяться на гарбузи, а кучери - на щурів. Тому зараз робляться фінальні зусилля, щоб сформувати післясмак і "місце в історії". Даються інтерв'ю, робляться двозначні застереження, інсайдять заряджені інсайдери тощо. Зважаючи на це, корисно освіжити пам'ять.
Багато що, як і раніше, залишається за кадром. Але рано чи пізно стане явним. Особливо, якщо будуть спроби свідомо спотворювати. Почнемо з простого. Стінгери. Дестабілізація.
1. Товариш Блінкен днями заявив (а роспропаганда його масштабно процитувала), що США "задовго до СВО" передали Україні великий обсяг зброї, щоб переконатися, що у нас "все є" для відбиття агресії. Зокрема, згадуються стінгери і створюється контекст, що їх постачали мало не з вересня 2021 року. Одні качають тезу, мовляв, робили все можливе. А Москва кричить, що оголосила "СВО", щоб припинити "мілітаризацію" України. Усім зручно.
Що насправді. Наприкінці жовтня 2021 р. у ЗМІ понеслася інформація про можливе повномасштабне вторгнення РФ. Ключовим елементом усіх сценаріїв був повітряний десант.
Захоплення аеродромів та інших точок на вертольотах, після чого перекидання військ літаками. Гуглимо: січень 2022 року, Казахстан.
4 листопада 2021 р., уже після початку цих подач, було призначено нового міністра оборони Олексія Резнікова. На яке адище проблем заходили - як-небудь потім. Через два тижні після призначення Резніков вирушив із візитом до США. Ціла серія зустрічей: Пентагон, РНБ, Конгрес тощо. Тема №1: ППО. Серед іншого, Резніков прямим текстом просив: дайте стінгери. Бо є стінгери - немає десанту. Сиплеться весь ланцюжок.
Уявіть на секунду, що в листопаді 2021 р. до преси вийшов би глава Пентагону і сказав: "Ми передаємо Україні 1000 стингерів". Це був би не просто максимально прозорий політичний сигнал, а й значущий військовий фактор. Україна отримала б достатню кількість коштів і час на їх освоєння. Будь-який десант був би приречений від початку. Що сталося за фактом?
На прохання дати стінгери була відповідь: цього не буде ніколи, тому що це неможливо! Своїми вухами чув. Ніколи! Неможливо! "Чому неможливо?" - запитував український міністр.
"Ми дуже хочемо, але закон забороняє!" - відповідали американські чиновники, зокрема й ті, кого вважали максимально проукраїнським. "То змініть закон" - логічно запропонував український міністр.
"Ееее, нуууу, якбе ... це неможливо! Просто неможливо! Сконцентруйтеся на виконанні мінських домовленостей", - бубоніли проукраїнські американські чиновники. Що в підсумку за стінгерами?
Те, що було категорично "неможливо" в листопаді, раптово стало можливим у січні, через 2 місяці! Україна отримала перші 100 стингерів із Литви наприкінці січня. З дозволу США. За три тижні до. Принцип "too little, too late" як він є.
2. Дестабілізація. Пошукайте в мережі публікації того часу. Перевірте. Самі американські партнери вказували: необхідна умова ПЕРЕД вторгненням - інспірована ззовні дестабілізація в Україні.
Дестабілізація. Внутрішня. Потім вторгнення. Подивіться соціологію того часу. Який найбільший тригер і привід для внутрішньої дестабілізації? Виконання мінських угод!
Представники української сторони тоді запитували в американських партнерів - а в чому логіка? Буквальне виконання "Мінська" - дорівнює дестабілізації - дорівнює вторгненню, за вашими ж словами.
Щоб попередити вторгнення, необхідна зброя, особливо ППО. Але стінгери не можна, і ви про це говорите публічно. Розмістити декоративні контингенти без зброї не можна, бо це страшна ескалація. Зате треба робити кроки, які запустять дестабілізацію? То в чому логіка? Недопущення війни чи її локалізація на території України?
І останнє. Із грудня 2021 року непублічно, із січня 2022 року відкритим текстом партнерам у Європі доносили просту думку: якщо не допоможете розібратися з ОРДЛО, скоро будете розбиратися з НДР. Що ми і спостерігаємо. Рютте це вчора позначив пряміше нікуди.
Ціна - третина України. Тому завжди дивимося пункт №1: дестабілізація. І робимо своє.
Хто такий Олексій Копитько
Радник міністра оборони, блогер, журналіст. Проживає у Харкові. Активно коментує в соцмережах події, що відбуваються в країні і світі. Працював координатором проєкту "Флот-2017". До цього обіймав посаду заступника голови правління Українського центру розвитку музейної справи.