Путін хоче воювати до 2027 року, але його можна зупинити: розмова з керівником ЦПД

Про це у розмові з 24 Каналом сказав керівник Центру протидії дезінформації при РНБО Андрій Коваленко, пояснивши, як саме можна зупинити Путіна. Більше про це, атаки дронів по Росії та активізацію Білорусі на кордоні з Україною – читайте далі у матеріалі.

По Енгельсу прилетіли невідомі Росії дрони

Сили оборони вдарили по нафтобазі в Енгельсі. Там горіло дві цистерни з паливом. Ця нафтобаза забезпечувала паливом військовий аеродром "Енгельс-2", де базується стратегічна авіація. Цікаво, чи загоряння саме цистерн повпливає глобально на використання цього аеродрому? Чи що потрібно туди запустити, аби росіяни взагалі забули про цей "Енгельс-2"?

Значною мірою будь-яка атака на нафтобази – це зниження логістичних можливостей ворога. Оскільки йде цілий розрахунок на місяці щодо використання авіаційного палива у військових потребах: складається план вильотів, проведення як навчальних, так і бойових вильотів авіації, яка базується на "Енгельсі". Відповідно, там є ще по чому працювати. Звісно, потрібна ще низка ударів для того, щоб вивести його з ладу остаточно.

Утім, у будь-якому випадку це додатково демонструє ударні можливості України по Росії; по її нафтовій галузі. По НПЗ, нафтобазах, морських портах, зокрема, в Усть-Лузі, які здійснюють 60% перевалки нафти Росії, – вже прилітало. А деякі НПЗ, що забезпечували пальним техніку на Сході, навіть припиняли свою роботу на певний час.

Щодо "Енгельса". Сам аеродром вибити достатньо важко. Відповідно, набагато дієвіше позбавити росіян логістичного ланцюжка постачання пального для авіаційних потреб. Якщо літаки просто стоятимуть, то зменшиться кількість бойових вильотів і, як наслідок, планування ударів по Україні у ворога зміститься і скоротиться.

Тому це чергова дуже якісна операція Сил оборони. Не буду розкривати багато, але у цій операції брали участь певні невідомі раніше дрони. Невідомі, зокрема, і ворогу, адже вони не фігурували в попередніх атаках.

Україна завдала Росії "удару в серце"

Ви згадували про атаку по торговому порту в Усть-Лузі. На вашу думку, це був комбінований удар і по економіці Росії, і по військовій сфері? Раніше ви повідомляли, що звідти йдуть на експорт російські нафта, газ та вугілля. Крім цього, там розташовуються військові кораблі. Які тоді можуть бути суттєві наслідки цього удару, зокрема, для російської економіки?

По-перше, це вкотре демонстрація того, що російська ППО не здатна прикривати стратегічні об'єкти на своїй території, зокрема, в тилах. До того ж це ідеологічна історія.

Зрештою, в умовах санкцій саме порт в Усть-Лузі забезпечує виживання російської економіки. Також це окрема база для російського тіньового флоту, який здійснює диверсії проти країн НАТО, зокрема, у Балтійському морі. Відповідно, це демонстрація і США, і загалом НАТО, що Україна здатна своїми методами розв'язати питання тіньового флоту. Це дуже важливо.

Якщо брати в комплексі, Усть-Луга – це комплекс дій, який пов'язаний з нафтогазовою галуззю Росії, що живить економіку. Методичне вибивання Усть-Луги та інших подібних об'єктів, наприклад нафтобаз та НПЗ, здатні створити великі проблеми для російської економіки.

Це також може напряму повпливати на ведення інтенсивної війни ворогом, тобто на його здатність вести таку війну. Оскільки зараз вже фіксується зменшення використання броньованої техніки на фронті, зокрема на Сході.

Річ у тім, що техніка потребує багато палива, а вибивання НПЗ та нафтобаз безпосередньо на це вплинуло. Тобто ворог зараз діє здебільшого піхотою, використовуючи, зокрема, мотоцикли та байки. Техніку використовують часто як перекриття, а інколи вона просто стоїть в певних місцях, куди також прилітає. Сама ж Усть-Луга – це удар в саме серце російського впливу у Балтійському морі.

Цікаво, яких тоді збитків може зазнати Росія? Це мільйони, мільярди доларів?

У цьому випадку збитки залежать від системності подібних дій. Певні речі вимірюються мільйонами, оскільки ворогу, може, довестися перебудовувати інфраструктуру тіньового флоту, який він створив.

Тіньовий флот – це той флот, який возить не тільки нафтопродукти та іншу продукцію в обхід санкцій, але й здійснює диверсії. Шляхом використання танкерів і кораблів забезпечується постачання компонентів, зокрема, для виробництва зброї. Воно все частково йде у порт Усть-Луги.

Тому це можуть бути фінансові втрати – мільйони доларів, оскільки Росія просто не зможе продавати певну продукцію; не зможе дещо вивозити, і дещо – привозити. Але й загалом це великі перебої саме логістичних маршрутів, які вибудовував режим Владіміра Путіна.

Чому Білорусь перекинула війська до кордону з Україною

Напередодні "Беларускі гаюн" опублікував повідомлення про те, що Білорусь перекинула війська у 4 райони на кордонах з Україною. А в кінці грудня туди прилетів російський військовий літак "Іл-76". Ви написали, що загрози з боку Білорусі поки що немає. З чим тоді пов'язано це перекидання військ? Це якісь оперативні маневри, чи як це можна пояснити?

Зараз роблять все для того, щоб підвищити явку (на майбутніх виборах Білорусі – 24 Канал). Частину електорату Алєксандр Лукашенко намагається налякати загрозою з України. Він говорить про те, мовляв, хай буде краще так, як в Білорусі, ніж така демократія, як в Україні.

Він каже про те, що Україна намагається ледь не у війну втягнути Білорусь. І під це все він створює таке от видовище – перекидання військ до українських кордонів. Насправді це виключно елемент передвиборчого шоу.

Станом на зараз воєнної загрози немає, не створені ударні угруповання. Фактично немає достатніх ресурсів для того, щоб можна було вважати, що білоруська армія готується штурмувати кордон. До того ж Сили оборони є, ресурси є для того, щоб будь-яку атаку відбивати, але загроз цієї атаки немає. Лукашенко лише створює фон для того, щоб підняти явку.

Якщо буде висока явка, він постійно розповідатиме, що вибори були легітимними. Тобто найбільше у таких виборах без вибору диктатори бояться низької явки. Тому що від цього залежить, з якими очима будуть дивитися на Лукашенко навіть ті самі китайські партнери, які зараз є фактично основними інвесторами в білоруську економіку.

Чи справді Курська операція – виключно політична гра

ЗСУ почали новий наступ на Курщині. І саме ця область може зіграти ключову роль у можливих переговорах, принаймні у цьому впевнений державний секретар США Ентоні Блінкен. На вашу думку, з цим пов'язаний наступ чи було інше завдання? Адже останнім часом побільшало диверсійних груп противника на Сумщині. Можливо, ЗСУ у такий спосіб знову намагалися попередити ймовірну атаку на Сумщину?

Будь-які активні дії на Курщині витягують додаткові ресурси ворога з інших напрямків. З одного боку у нас є Харківщина, де росіяни досі контролюють певну територію зі сторони Бєлгородської області – в районі Вовчанська і неподалік Липців. Ворог кидає дуже велику кількість ресурсів, щоб втримати за собою ось ці шматочки.

Є Куп'янський напрямок на Харківщині, який теж висмоктує велику кількість ресурсів з ворога. Окрім цього є Курщина, де станом на зараз сконцентровано понад 50 тисяч військ, які зазнають регулярних втрат. Паралельно з цим страждає логістика: склади, нафтобази тощо. Також ворог втрачає техніку на Курщині.

Тож будь-який рух Сил оборони там – так чи інакше додатково розтягує сили ворога і змушує його витрачати ще більше сил для того, щоб протистояти українським військовим на інших ділянках Курщини. Витягування ресурсів ворога там – це не стільки протидія ДРГ, які намагаються забігати на Сумщину. Це насамперед протидія регулярній армії Росії, яка могла зайти на Сумщину раніше, якби не було цієї операції.

З іншого боку, всі ці ресурси, що сконцентровані на Курщині у ворога, воювали б зараз на Сході та на Півдні. Скажімо так, Курщина – це пазл одного великого тактичного плану Сил оборони. У цей тактичний план входить вибивання тилової логістики ворога, що впливає на його можливості рухатися на Сході, витягування ресурсів тощо. Тобто це одна велика мапа війни.

Я б не сприймав це, як кажуть політичні діячі, навіть іноземні, виключно як політичну історію. Насправді це не зовсім політична історія, це здебільшого воєнна історія.

Ситуація на Курщині: дивіться на карті

Західні ЗМІ якраз писали днями, що операція на Курщині зараз – це велике приниження для Путіна і знову ж таки психологічна операція. Тому цікаво, можливо, Захід інакше сприймає її?

Приниження залишається приниженням від самого початку, звісно ж. Путін обіцяв, що війни не буде на території Росії, а тут навіть не про Крим мовиться, а про Курщину. Однак пропаганда зробила все, щоб жителі Москви, Санкт-Петербурга й інших великих міст Росії, які насправді є оплотом режиму, не відчували, на жаль, цієї курської поразки.

Утім, це бачить Китай, бачить Захід. Тож це стовідсотково приниження. Та все ж військова компонента в цьому випадку є дуже важливою, оскільки вона зриває інші плани ворога і вповільнює його дії, зокрема, на Сході. Усі графіки ворога, які у нього були прописані, рухнули. Покровськ за планом ворога мали ще у жовтні взяти. Цього немає. Все це відштовхується, зокрема, і від спалювання ресурсів Росією якраз на Курщині.

Що може зупинити Путіна та повалити режим

Керівник ГУР Кирило Буданов заявив, що в цьому році Росія може зіштовхнутися зі справді критичною ситуацією в економіці, і це вимагатиме серйозних змін у політиці країни. Але цікаво, чи все-таки відобразиться цей економічний спад на веденні війни в Україні та змусить Путіна зупинити війну?

Тут дуже важливо досягти певних критичних дій у можливостях Росії саме в нафтогазовому секторі. Є й така опція, що Росія не зможе виробляти та перевантажувати певну кількість нафти.

Суто економічно Росія планує вести інтенсивну війну протягом всього 2025 року і робить ставку на те, щоб мати змогу воювати до 2027 року. Обвалити ці плани можна.

Знову ж тіньовий флот є хребтом економіки Росії попри санкційний режим. Відповідно, якщо будуть активніші дії, як санкційні, так і, можливо, не зовсім традиційно санкційні, наприклад, певні "санкції" будуть прилітати по певних інфраструктурних об'єктах Росії, то можна змінити російські плани.

У такий спосіб можна навіть скоротити можливості набору контрактників в російську армію. Потрібна лиш ліквідація здатності тіньового флоту забезпечувати російську економіку: продавати ресурси й отримувати компоненти. Можна також скоротити діапазон планування до одного року, а якщо він скорочується до ведення війни протягом 2026 року, то Путін стає із зовсім іншою позицією.

Відповідно, постійні удари по російській економіці стовідсотково впливатимуть на здатність вести саме інтенсивну війну. Але чи відмовиться режим Путіна від війни? Природа режиму Путіна вся побудована на веденні воєн. Так вже сталося. Від самого початку Путін вдавав демократа, але потім він перебудувався на режим протистояння з НАТО і Заходом. Грузинська війна, війна в Україні – відповідно режим інакше вже не зможе діяти.

Він намагатиметься отримати паузу, не виходячи зі, скажімо, економіки війни, яку Росія намагається вибудувати. Тобто у цьому випадку обвал економіки – це ще й шанс змінити режим. Тобто комбінація доволі складна, але вона може бути втілена в життя.

Зараз ми бачимо, що найбільші порти на сході Китаю закрили вхід для танкерів, зокрема, російського тіньового флоту. Цікаво, чи це тільки початок і що можемо тоді побачити далі? Чи дійсно це призведе до економічного падіння, яке дійсно може повпливати на настрої росіян?

Від майбутньої адміністрації Дональда Трампа всі очікують позицію сили. Тобто постійно декларувалося досягнення миру через силу і відповідно силові методи впливу, зокрема, на Росію. Силові методи впливу – це реально жорсткіші санкції проти нафтогазової галузі Росії й проти тіньового флоту. Плюс ціни на енергоресурси, про що також говорив Трамп.

Комбінація з цих факторів може примусити безпосередньо Путіна вести переговори з інших позицій, ніж він зараз декларує. Водночас для цього потрібен не тільки вплив на Росію, а й на її союзників. Якщо Китай закриває порти, це свідчить виключно про те, що китайські компанії та загалом Китай не хоче потрапляти під певні американські й західні обмеження.

Перша каденція Трампа показала, що він може вводити доволі суворі обмеження проти китайської економіки. А Китай не ризикуватиме заради Росії. Те саме може стосуватися Індії, яка так чи інакше є країною західних інвестицій. Індія намагається стати альтернативою Китаю в Азії, і це все відбувається коштом західних інвестицій. Якщо, не дай Боже, заговорять про санкції проти Індії, вона також заради Росії не ризикуватиме.

Тому, впливаючи на ключових союзників Росії, які є основними державами, що купують російські енергоресурси, та роблячи паралельні дії проти тіньового флоту і певних російських виробників, можна змінити позицію Путіна або обвалити його режим. Тут інших виходів просто немає.

Росія планує підло використати гуманітарну кризу у Придністров'ї

У Придністров'ї фактично всі підприємства зупинили роботу, а люди гріються просто вулиці. Влада Молдови запропонувала енергетичну гуманітарну допомогу, але у цій самопроголошеній республіці, звісно, від неї відмовляються. Як ви думаєте, чи може ця криза вплинути на бажання місцевих перейти повністю під контроль Кишинева? Чи це все-таки сценарій Росії, за яким вони намагаються спершу заморозити людей, а потім постати "рятівниками"?

У цій ситуації я повністю погоджуюсь з журналістом Сергієм Сидоренком, який написав чудову статтю про цю ситуацію. Логіка Росії тут доволі проста. Восени 2025 року у Молдові відбудуться парламентські вибори. Парламент має там значний вплив. Нитка проросійських сил до цих виборів також готується. Звісно ж, Росія зацікавлена, щоб парламент Молдови був саме проросійським. Росіяни вже програли президентські вибори, тож тепер намагатимуться захопити парламент в легітимний спосіб – через вибори.

З одного боку, Росія могла б прокачувати газ у Придністров'я, де зараз гуманітарна криза, через "Турецький потік". Але росіяни вигадують певну історію про борги Молдови, які вона не хоче покривати. У такий спосіб пояснюють мешканцям Придністров'я, у яких купа родичів у Молдові, що Кишинів робить все, щоб там була енергетична криза.

З іншого боку, мешканцям Молдови через певні рупори пропаганди розповідають, що будуть перебої зі світлом, зростатимуть ціни – виключно, мовляв, через Україну і через нинішнє прозахідне керівництво. Відповідно, як кажуть проросійські сили та проросійська пропаганда, Захід вам не допомагає, тому голосуйте в майбутньому і підтримайте тих політиків, які хочуть дружити з Росією.

Вони намагаються зараз сильно прокачувати цю історію для того, щоб обвалити рейтинги прозахідних сил у Молдові, виграти парламентські вибори та, можливо, протягнути певні рішення по ледь не реінтеграції Придністров'я і створення такої собі проросійської Молдови на кордонах з Румунією та Україною.

Тобто Росія поставила все зараз на майбутні парламентські вибори в Молдові. Це насправді виклики для Румунії, для України й загалом для Європейського Союзу. Зараз цю ситуацію потрібно вирішити максимально. Мені здається, що Молдова з 2022 року могла б розв'язати придністровське питання, оскільки російський контингент там небоєздатний.

Логістики сполучення з Росією для підвозу боєприпасів та іншого немає. Це був історичний шанс для того, щоб прибрати російський вплив звідти та повернути Придністров'я під повноцінний контроль. На жаль, цього зроблено не було, і Росія продовжує намагатися через Придністров'я, фактично, отримати Молдову.