«Кайдашева сім‘я проти зомбі» Олексія Деканя: ходячі мерці VS українська класика. Рецензія ITC.ua

На Заході з жанром мешап в літературі бавляться давненько. Це поєднання твору класичної літератури з найрізноманітнішими фантастичними елементами, припущеннями тощо. Достатньо відомим мешап зробив роман американського письменника Сета Ґрема-Сміта «Гордість і упередження і зомбі» 2009 року, за яким зняли однойменний фільм 2016 року. В Україні теж виявляється є подібні твори, а сьогодні ми поговоримо про один з таких романів, який називається «Кайдашева сім‘я проти зомбі». Його написав у 2021 році український письменник Олексій Декань, а випустило видавництво «ТУТ». Як ви вже зрозуміли тут в нас поєднання відомої повісті Івана Нечуя-Левицького «Кайдашева сім‘я» та ходячих мерців. Як це сприймається, чи варте уваги та чи взагалі потрібно, читайте в матеріалі нижче.

Автор Олексій Декань
Видавництво ТУТ
Мова Українська
Кількість сторінок 144
Обкладинка Тверда
Рік видання 2021
Розмір 130×200 мм
Сайт knygarnya.com

1878 рік. Незалежна Українська Республіка. Майже 30 років тому, під час війни Російської Імперії з Османською у світі сталося нашестя зомбі. Це змінило політичну мапу світу, розвалило багато країн, а іншим дало можливість отримати незалежність. Звісно, цим скористалася Україна, але ходячі мерці нікуди не ділися, тому в НУР вже не бояться московитів, бо їх країни не існує, але багато людей носять зброю, а села та міста більше схожі на укріплені фортеці.

Недалеко від Богуслава, в селі Семигори, проживає сім’я Кайдашів. Омелько Кайдаш на останній війні був асасином. Його дружина Маруся – чорношкіра відьма вуду з Африки, з якою він познайомився на війні та забрав в Україну. А їх діти, Лаврін та Карп, відповідно мають екзотичний вигляд, як для селища в Україні. На долю цієї сім’ї та села загалом скоро випаде багато страждань, проблем та конфліктів, але пережити їх можна лише згуртувавшись. Проте й це, іноді не допоможе.

В останній раз я читав оригінальний твір Івана Нечуя-Левицького ще в школі. І це був цікавий, але подекуди нудний, а головне, морально складний досвід. Звісно, щоб підготуватися до прочитання цього мешапу мені довелося перечитати його. Хто пам’ятає, той згадає оту журбу та тугу, якою здається просотана повість. Хоча, на мою думку, це характерні ознаки більшості тодішньої української літератури, бо такі були часи.

Олексій Декань залишив цю фірмову атмосферу й у своєму мешапі «Кайдашева сім‘я проти зомбі», проте додав їй яскравості, ефектності та екшену. Водночас автор не спаплюжив ні сюжет, ні персонажів, ні настрій повісті, а усі головні елементи історії, які ви прочитали вище, логічно пояснені та вплетені в історію так, що складно до чогось причепитися. Звісно, йти суто по твору нічого не міняючи тут неможливо, тому є певні сюжетні ходи та зміни, яких немає в оригіналі, але ж там не було й зомбі.

Ніколи не думав, що це скажу, але тема ходячих мерців загалом дуже пасує до класичної української літератури. Похмурість тут вже є, про тугу ми згадували, тому Олексію Деканю залишилося додати містики та горору. І от вже готовий чудовий мешап, який школярі будуть читати набагато завзятіше, ніж класичну «Кайдашева сім‘ю». Та й дорослим буде цікаво, тим паче любителям фантастики, містики та фентезі. А от як цей твір сприймуть поціновувачі класичної літератури я не знаю. Але ж і не для них це писалося.

Цей мешап просто та доступно написаний. І хоч автор старався писати в стилістиці оригіналу, але ж в нас тут сучасний твір, ще й жанровий, тому читати повість «Кайдашева сім‘я проти зомбі» набагато легше та цікавіше, ніж оригінальний твір. Тим паче якщо вам подобаються зомбі.

Також важливо, що автор штучно не роздув оригінал, тому маємо 140 сторінок тексту, або невелику книжечку. Але на цьому, так би мовити, компактному «майданчику», Олексію Деканю вдалося все: правильно почати сюжет, ввести персонажів, логічно пояснити зміни та наявний всесвіт, тримати напругу та творити драму, розпалити історію та ефектно закінчити її. Саме тому «Кайдашева сім‘я проти зомбі» читається дуже швидко, а головне від неї немає бажання зробити перерву.

Окремо відзначу саме видання. Я вже не раз це робив з книгами видавництва «ТУТ». Вони публікують молодих українських авторів, але в оформлення та стиль книжок вкладаються максимально. Тому тут в нас яскрава жанрова обкладинка, колірні зрізи, ласе, ілюстрації, малюнки на форзацах тощо. Видавництво зробило усе, щоб книга сама по собі привертала увагу, а тримати її в руках та просто гортати було приємно.