Для загадкової недуги був навіть придуманий термін "нобелівська хвороба", яка вразила багатьох лауреатів премії.
Лауреат Нобелівської премії з фізики Альберт Ейнштейн колись зізнався, що почувається "шахраєм через перебільшену повагу до його роботи". Можливо, він страждав від синдрому самозванця, щоправда, далеко не всі лауреати реагували подібним чином на визнання, пише IFLScience.
На сьогодні існує навіть спеціальний термін для дивної поведінки нобелівських лауреатів — "нобелівська хвороба" або "необеліт". Цей термін описує божевільні та ненаукові погляди, якими зацікавилися деякі лауреати Нобелівської премії після визнання.
У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!
Річ у тім, що є напрочуд довгий список лауреатів Нобелівської премії, які після перемоги почали підтримувати псевдонаукові теорії, кардинально відхиляючись від своєї галузі знань. Багато хто з них вирішив досліджувати екстрасенсорні здібності, а один із них навіть стверджував, що його відвідав зелений єнот, який розмовляв, їздив на мотоциклі і світився.
Наприклад, П'єр Кюрі отримав Нобелівську премію з фізики за відкриття радію і полонію, перш ніж почав брати участь у спіритичних сеансах і вірити, що дослідження паранормальних явищ може допомогти нам відповісти на питання про магнетизм. Джозеф Томсон, який отримав ту саму премію за відкриття електрона, виявив аналогічний інтерес до психічних явищ і був членом Товариства психічних досліджень протягом 34 років.
Шарль Ріше, який отримав премію з фізіології або медицини 1913 року, вперше ввів термін "ектоплазма". Він вважав, що так звану ектоплазму можуть виділяти медіуми під час сеансів. Наприклад, медіум Хелен Дункан ковтала стрічку марлі, а потім могла вивергати її в потрібний момент. До кінця марлі вона прикріплювала рукавички або журнальні вирізки, щоб усе виглядало більш моторошно. Такий простий трюк не повинен був вразити людину, яка отримала Нобелівську премію з медицини.
Але іноді, "нобелівська хвороба" набувала справді зловісного відтінку. Річард Смоллі, який отримав премію з хімії за відкриття третьої форми вуглецю 1996 року, продовжив виступати проти еволюції, в той час як інші виступали за євгеніку, лоботомію та шкідливі практики й ідеї навколо аутизму.
Чому ж так багато лауреатів Нобелівської премії звертаються до псевдонаукових переконань? За словами одного з лауреатів, Пола Нерса, це може бути частково пов'язано із зовнішнім тиском з боку ЗМІ та інших груп, які закликали лауреатів вийти за рамки своєї галузі знань.
"В очах багатьох людей я раптово став провідним світовим експертом практично в усьому. Це було досить шокуючим. Річ не в тім, що я надто скромна людина і знаю дещо про біологію і науку загалом, але експертом в усьому я, звісно, не є", — пояснив Нерс.
Незалежна ж команда дослідників вважає, що низка когнітивних помилок, включно з упередженою сліпою плямою та почуттям всезнання, всемогутності й невразливості, а також риси особистості, як-от нарцисизм і надмірна відкритість, або ж "комплекс гуру", можуть привертати високоінтелектуальних людей до катастрофічних помилок критичного мислення.
Нагадаємо, вчені розповіли, звідки з'явилася легенда про прокляття фараонів, що охороняють гробниці Стародавнього Єгипту. Історики кажуть, що прокляття дійсно захищали гробниці, але є деякі нюанси.