Чому Угорщина і Словаччина настільки зацікавлені в російському газі?

Епопея зі словацькими претензіями до України триває ще з травня.

Насправді серйозної проблеми немає - обидві країни мають достатньо технічних можливостей для диверсифікації постачання газу. Вони з'єднані з сусідніми країнами-членами ЄС за допомогою систем інтерконекторів, мають місткі підземні сховища газу, тож ніяка енергетична криза їм не загрожує.

Інша річ - вони прагнуть зберегти український транзитний маршрут імпорту російського природного газу. Саме цей маршрут і прямий імпорт від "Газпрому" дає їм змогу отримувати газ за преференційною ціною, яку Кремль спеціально встановлює для режимів Орбана і Фіцо. Тож триває боротьба за гроші, які можуть бути конвертовані в політичну підтримку і продовження їхнього політичного довголіття.

Орбан, по суті, нещодавно був переобраний на новий термін, тож його позиція більш стабільна. У Фіцо ж ситуація складніша, через що він діє агресивніше. У Словаччині досить активно працює опозиція, і Фіцо прагне отримати дешевий російський газ, щоб показати своєму електорату, що він ефективно дбає про інтереси країни, зокрема через забезпечення дешевих енергоресурсів.

Не виключено, що 2025 року в Словаччині можуть бути ініційовані дострокові парламентські вибори. Це може бути способом для Фіцо здобути більш переконливу перемогу. Для цього потрібні популістські дії, які вже успішно використовував Орбан у своїй політичній кар'єрі - наприклад, отримуючи від Росії дешеві нафту і газ, він напередодні виборів проводив кампанії зі зниження тарифів або відмови від їх підвищення. І саме такі популістські дії на кожних наступних виборах приводили до успіху.

Фіцо теж хоче діяти за угорською калькою. Цілком очевидно, що Кремль експлуатує це прагнення до дешевих ресурсів. Водночас такий "дешевий" газ не є безкоштовним і має свою політичну ціну. Ми бачимо це, наприклад, у готовності Фіцо прибути до Москви на святкування 80-річчя "перемоги", коли жоден з європейських лідерів цього не планує.

Але ж епопея зі словацькими претензіями до України триває ще з травня. Позиція Словаччини була незмінною - там очікували, що Україна врешті-решт погодиться на продовження транзиту, але тепер вони бачать, що згоди немає. Ба більше, Україна займає жорстку позицію, ґрунтуючись на об'єктивних реаліях: 31 грудня закінчився термін чинного договору.

Михайло Гончар, спеціально для Главреда