Часто говорять про німецький, корейський та фінський сценарії завершення війни. Історик, доктор історичних наук, професор Українського католицького університету Ярослав Грицак розповів 24 Каналу, що ці варіанти не мають великого сенсу. Він пояснив, що їх важко порівняти з українською проблемою через те, що Росія має на мені не лише окупацію територій, але й знищення нашої національної ідентичності.
Реальний сценарій завершення війни
На думку Ярослава Грицака, Україні треба брати за приклад ізраїльський сценарій. Наша держава може погодитись на перемир'я, але ми повинні розуміти, що це є тільки перепочинком і можливістю для того, щоб розвивати свої військові потужності у випадку нової війни.
Для мене мир означає тільки одну ситуацію. Ситуацію, коли Росія або не зможе, або не захоче більше воювати. Тільки такий мир можливий,
– наголосив доктор історичних наук.
Це можна досягнути на полі бою та на дипломатичному фронті, проте, за словами Грицака, головне досягнення та інструмент, щоб був мир – це входження України в західний світ, в Європейський Союз і, найголовніше, в НАТО.
Чи отримає Україна стабільні гарантії безпеки
Доктор історичних наук вважає, що поки невідомо, чи партнери України дійсно готові надати реальні гарантії безпеки нашій державі.
Політики можуть робити будь-які заяви та покладатись на будь-які документи. Питання, чи є політична воля дотримуватися цих документів? Поки я цієї волі не бачу. Але все-таки, ми розуміємо, що нам треба стабільні гарантії, а це – НАТО,
– висловися він.
Ймовірно, Україна не стане членом Альянсу у 2025 році. Ярослав Грицак навів приклад, що фіни вступили в НАТО не одразу після завершення війни, адже це довготривала мета.
Проте членство України в НАТО не є якоюсь примхою, не є просто бажанням жити краще. Це розв'язання головного питання власної безпеки, яке Україна, на жаль, не може розв'язати останні 300 – 400 років,
– наголосив доктор історичних наук.
Зазначимо, США наразіне готові надатиУкраїні гарантії безпеки через вступ до НАТО, але розглядають альтернативні варіанти. Політолог Семюель Чарап пропонує орієнтуватися на історичні приклади двосторонніх зобов'язань у сфері безпеки, таких як угоди США з Південною Кореєю чи Ізраїлем.