Понад півтори сотні дітей під обстрілами: як родини на Донеччині вмовляють виїхати і чому вони відмовляються
Понад півтори сотні дітей під обстрілами: як родини на Донеччині вмовляють виїхати і чому вони відмовляються

Понад півтори сотні дітей під обстрілами: як родини на Донеччині вмовляють виїхати і чому вони відмовляються

У цьому прифронтовому районі Донеччини лишається більше 2 000 жителів, понад півтори сотні з них — діти.

Сотні спроб вмовити виїхати і врятувати хоча б дітей. Підрозділи поліції Донеччини “Білі янголи” щодня під обстрілами об’їжджають родини, що живуть у прифронтових селах і містечках. Однак люди відмовляються до останнього і звертаються по допомогу лише коли ситуація стає критичною.

Кореспондентка ТСН Анастасія Невірна повернулася з рейду, в який їздила разом із “Білими янголами”.

Броньований бус їде прифронтовим селом. Це поліцейські з підрозділу “Білі яголи” вчергове об’їздять будинки, де є діти. Попри близькість боїв тут досі лишаються 11 неповнолітніх.
 
“Ми вас приїхали привітати зі святом. Що ви, виїжджати не плануєте ще? — Ні, в нас 2 машини, ми самі виїдемо”.

У цій родині двійко дітей, які радо беруть подарунки волонтерів. Вони ще надто малі, тож їх життя повністю у руках дорослих.
 
“Воно так швидко все рухається. Якщо у вас вже є куди їхати, то це добре, але на довго не засиджуйтесь, тому що дуже поганих прикладів”, — кажуть волонтери.

І підтвердження цьому як тільки виходимо до наступного двору. За будинками гучно падає російська авіабомба. Дим від неї ще довго висить у повітрі.

Черговий будинок і чергова спроба врятувати дітей. І знову невдала. Аби переконати родину виїхати з-під обстрілів “Білі янголи” залучають благодійників. Подарунки малечі вручає Євген Тузов. Він сам переселенець з Маріуполя і врятував із зони бойових дій більше як півтори сотні людей. Наводить місцевим свої аргументи.

Вони зізнаються: бояться покинути свій дім і їхати у невідомість: “Нам треба знати куди ми виїдемо, що там буде тепло, що нам буде фінансова підтримка. У нас свої запаси і продукти, своє в підвалі щось, а туди поїдеш, немає ж нічого”, — каже жінка.

Від фронту до цього села трохи більше десяти кілометрів, тож евакуація тут поки добровільна. Але місцеві все одно насторожуються, коли бачать евакуаційників. Взявши подарунок пан Олександр про всяк випадок відправляє сина у хату. “Білим Янголам” обіцяє — невдовзі вивезе. 
 
Цей підрозділ майже кожного, хто залишився у підпорядкованому їм Волноваському районі, знає в обличчя. Щодня по колу поліцейські об’їздять усі населені пункти в надії, що люди передумають і виїдуть подалі від небезпеки.

“Буває день ніхто не хоче виїздити, а буває день, що настільки загружений фізично часу немає, дороги самі бачите які. Основна задача — це діти, але також вивозимо і пенсіонерів”, — каже Юрій Назарко, т.в.о. начальника сектору евакуаційних заходів “Білі янголи” Волноваського райвідділку поліції. 

“Не завжди батьки розуміють, що не треба наражати дітей на небезпеку. Ховаються, переховують дітей”, — каже Микола Янатьєв, старший інспектор сектору евакуаційних заходів “Білі янголи” Волноваського райвідділку поліції.

Після завершення об’їзду поліцейські мають короткий перепочинок. І колеги евакуаційники вручають їм нагороди від імені врятованих людей.

У цьому прифронтовому районі Донеччини лишається більше 2 000 жителів. Понад півтори сотні з них — діти.

Джерело матеріала
loader