До Львова перевезли з Покровська і перепоховали прах дисидента Данила Шумука

«Спершу у Гарнізонному храмі святих апостолів Петра і Павла відбувся чин похорону, а опісля - перепоховання на Личаківському кладовищі», - йдеться у повідомленні.

Вшанувати пам'ять Данила Шумука прийшли представники міської влади, громадські активісти, військові та небайдужі львів’яни.

У Львові перепоховали видатного українського дисидента Данила Шумука / Фото: Анастасія Смольєнко, Укрінформ

Перепоховати останки Шумука було вкрай важливо, адже він помер у Покровську Донецької області, де складна ситуація через воєнні дії. Онука дисидента Ніна Калач звернулася до Львівської міської ради з проханням перенести прах її діда до місця вічного спочинку його побратимів з Української повстанської армії та дисидентського руху.

“Я дуже втішена, що Львів відгукнувся на нашу ініціативу, і з такою пошаною організували церемонію поховання. Ми думали над тим, де краще перепоховати дідуся, але так як він був волинянином-західняком, тому тут, у Львові, найкраще місце для його вічного спочинку. Тим більше, що Личаківське кладовище – найбільш почесне місце для поховання борців за волю та незалежність України,” – наголосила Калач.

Зазначається, що одним з ініціаторів перепоховання Данила Шумука на Личакові був історик, журналіст, сержант 13-ї бригади Національної гвардії України "Хартія" Вахтанг Кіпіані.

“Це питання нашої національної пам’яті, бо нація має знати і шанувати тих, хто боровся за Україну в надзвичайно важких умовах, починаючи від Другої світової війни і до краху Радянського Союзу. Данило Шумук є представником якраз цього періоду. Він був серед українських націоналістів політвиховник, він навчав любити Україну і йти в бій. Він завжди був людиною міцних принципів і фундаментальних засад державотворення. І тому ця людина заслуговує бути похованою в почесному місці, аби нащадки могли приходити на могилу і вшанувати його пам'ять» - сказав Кіпіані.

Данило Шумук (28.12.1914 - 21.05.2004) - громадський діяч, дисидент та учасник руху опору. Борець за Незалежність України.

Уродженець села Боремщина Волинської губернії (сьогодні – Волинська область). Із 16-річного віку брав участь у політичному житті. У 1935 році був вперше засуджений за участь у підпіллі. У перші дні Другої світової війни потрапив до полону та перебував у німецьких концтаборах для радянських полонених, з яких згодом утік.

У березні 1943 долучився до лав Української Повстанської Армії. Вже за 2 роки за свою активну позицію був засуджений до смертної кари. Згодом її замінили на 20-річне ув'язнення. У 1953 році був одним із очільників повстання у каторжному таборі № 3. Після його звільнення тодішнє КДБ намагалося завербувати Шумука до співпраці, але той категорично відмовився, за що був знову засуджений на десять років ув'язнення. Загалом Данило Шумук провів за ґратами понад 40 років свого життя.

У 1979 став членом-засновником Гельсінської Групи у місцях позбавлення волі й Української Гельсінської Групи загалом. Протягом багатьох років домагався права виїхати до Канади, після переїзду у 1987 році активно займався написанням книг. 10 грудня 1987 року виступав у Овальному кабінеті у Вашингтоні під час святкування Дня декларації прав людини.

У 2002 році Данило Шумук повернувся до України. Помер 21 травня 2004 року у Покровську Донецької області.

Як повідомляв Укрінформ, у Львові родини військовополонених провели акції, щоб нагадати про тих, хто зустріне Різдво у російських катівнях.