Відстоювання ідентичності є запорукою виживання народу і держави - Точицький

Відстоювання своєї ідентичності та суб’єктності є запорукою виживання народу та держави.

Про це написав міністр культури та стратегічних комунікацій Микола Точицький в своїй статті«Культура і комунікації - ключ до української суб'єктності. Як перемогти у семантичній війні». 

«Тільки ті, хто може відстояти свою ідентичність у жорстких умовах економіки уваги, отримають право на виживання. Саме тому спроможність давати явищам та предметам свої імена, використовувати свою мову, щоб генерувати сенси, використовувати поступ культури, щоб заявляти про своє існування, – це є не тільки ознакою суб’єктності, а й запорукою виживання народу і держави», - відзначив міністр.

На його переконання, війна Росії проти України з лютого 2014 року має характер покарання з боку імперії за рішення українського народу обрати свободу і власну суб’єктність.

«Існування української ідентичності означатиме, що імперія є симулякром, і рано чи пізно, якщо Кремль змушений буде змиритися з існуванням України, може настати черга для Татарстану, Чечні, Сибіру чи інших суб’єктів, які щонайменше мають право бути рівнозначними частинами федерації, як це записано в конституції російської держави, а не жертвувати своєю ідентичністю заради імперії», - підкреслив Точицький. 

За його словами, ця проста ідея має бути сприйнята та усвідомлена у західноєвропейських столицях, оскільки головна задача російських танків і ракет – не завойовувати землі чи ресурси, а стирати ідентичність.

«Адже вона (ідентичність - ред.) може загрожувати штучному імперському існуванню та жеврінню імперського симулякру Кремля, який тримається на ядерній зброї і “орєшніках”, прикриваючись достоєвськими і толстими», - додав міністр. 

У статті Точицький нагадав про урочисте відкриття 7 грудня Собору Паризької Богоматері після пожежі, що стало глобальною політичною подією, символом відданості охороні спільної спадщини та перемоги культури над трагедією. На його погляд, відновлення Нотр-Дам-де-Парі може стати метафорою того, що «Європа нарешті “прокинеться” та усвідомить екзистенційні загрози злочинних дій та геноцидальної риторики російського політичного керівництва».