20 грудня на платформі Netflix вийшла воєнна драма «Батальйон 6888», сюжет якої заснований на статті Кевіна М. Гаймела «Війна на два фронти», опублікованої у 2019 році в журналі WWII History. Вона присвячена подіям Другої світової війни та, зокрема, внеску 6888-го Центрального поштового батальйону, який повністю складався з чорношкірих жінок. У рецензії нижче розповідаємо, на що варто розраховувати глядачам під час перегляду.
Плюси:
в міру цікава історія, заснована на реальних історичних подіях, яка спроможна зворушити; гарний акторський виступ від Керрі Вашингтон; якісно виконаний технічний складник і грамотне розподілення наявних ресурсів, починаючи від автентичних тогочасних автівок і закінчуючи рідкісними сценами, які вимагають спецефектів;
Мінуси:
стандартний сценарій і, відповідно, драматургія, що ґрунтується на найпростіших методах досягнення глядацького відгуку; другорядні героїні не виглядають цікавими — у творців банально не вистачає часу на них; історія передбачувана, з очевидним фіналом (і це аж ніяк не пов'язано з реальним історичним контекстом, глядач напевно здогадуватиметься про розвиток подій навіть поза ним);
«Батальйон 6888» / The Six Triple Eight
Жанр воєнна драма
Режисер Тайлер Перрі
У ролях Керрі Вашингтон, Ебоні Обсидіан, Дін Норріс, Сем Вотерсон, Опра Вінфрі, Сьюзен Серендон, Мілауна Джексон, Кайлі Джефферсон, Шеніс Шантай, Сара Джеффері
Прем’єра Netflix
Рік випуску 2024
Сайт IMDb
Поки у Європі вирує полум’я Другої світової війни, у Пенсильванії юна афроамериканка Лена Деррікотт Кінг закохується у білого хлопця Абрама Девіда. Втім, насолодитися почуттями, які переповнюють голубків, не судилося, адже юнак відправляється на фронт пілотом бомбардувальника. Коли незабаром приходить звістка про те, що він загинув, Лена вирішує вступити до лав армії США, адже не бачить для себе іншого майбутнього (заплатити за навчання в університеті вона точно не зможе).
Згодом дівчина потрапляє у підрозділ капітана, а пізніше — майора Чаріті Адамс, що була першою афроамериканкою-офіцером Жіночого корпусу армії США. Пройшовши військовий вишкіл в навчальному таборі, розташованому у Джорджії, Кінг та 854 інші темношкірі жінки входять у склад 6888-го Центрального поштового батальйону під командуванням Адамс, завданням якого стає сортування і доставлення пошти солдатам від родичів і навпаки.
На виконання, здавалося, нездійсненного завдання обробки близько 17 мільйонів листів батальйону було виділено 6 місяців, але, працюючи цілодобово і розробивши власну систему розподілення пошти, вони впоралися вдвічі швидше.
«Батальйон 6888» починається як крутий воєнний екшн у дусі «Врятувати рядового Раяна» (1998). Втім, криваві гучні баталії на полі бою тривають лічені секунди й швидко сходять нанівець. Ця воєнна драма відноситься до тієї категорії натхненного кіно, котре в першу чергу оспівує героїзм і незламність пригнічених, тож епічних екшн-сцен очікувати не варто.
Під час перегляду на думку одразу спадає біографічна драма «Приховані фігури» (2016), у якій розповідалося про трьох реальних чорношкірих математикинь, що працювали у НАСА в процесі космічних перегонів США з Радянським Союзом. Щоправда, та стрічка була написана і поставлена куди талановитіше, справедливо отримавши три номінації на «Оскар», в тому числі за найкращий фільм.
Тут же режисер і сценарист Тайлер Перрі вимальовує місцевий світоустрій широкими мазками, через що його драматургія виглядає надто грубою. Це проявляється у тому, що світ на екрані майже повністю поділений, такий от каламбур, на чорне та біле, а наскрізна тема подається трохи нав’язливо. Результат у сюжеті взагалі передбачуваний як ніколи — той, хто на початках ставитиметься до Чаріті Адамс та її підлеглих із показною зневагою, у фіналі обов’язково виявить знак поваги до жіночого батальйону.
Стрічці до снаги викликати емоцію, не лишити байдужим, а це часом не менш важливо, ніж якісь видатні художні рішення. Хоча після перегляду важко позбутися думки, що співпереживання героїням досягається шляхом найпростіших маніпуляцій, але якщо це працює, то чому б ні.
В хід ідуть стандартні методи досягнення таких цілей. Постійні труднощі на шляху персонажок, що змушені боротися з вкрай несправедливими обставинами, підкріпленими расизмом й сексизмом — є. Емоційно насичені сцени, як от прочитання найважливішого листа у житті головної героїні чи оплески в бік Чаріті Адамс — будь ласка. Зрештою, фінальні документальні кадри та знайомство з реальними учасницями тих подій, яким вдалося дожити до наших днів — отримайте й розпишіться. Все це складає приємне враження і нівелює в цілому невигадливий творчий підхід.
«Батальйон 6888» цікавий ще й з просвітницької точки зору — все-таки ця історія знайома далеко не кожному глядачу, тим паче не американцю, але вона заслуговує на те, щоб бути розказаною і про неї дізналося якнайбільше людей.
Серед усіх акторів особливо виділяється Керрі Вашингтон, котра стала також однією з продюсерів проєкту. Саме її енергійне виконання непохитної та незламної жінки дозволяє ще більше перейнятися історією. Замало емоцій ми отримуємо від головної героїні у виконанні Ебоні Обсидіан, та й персонажка Шаніс Вільямс, що покликана трохи розрядити обстановку, часом виглядає надто карикатурно.
Зате у камео в кадрі з’являються вже давно визнані майстри — Сем Вотерсон та Сьюзен Серендон у ролях президента Франкліна Рузвельта та Елеонори Рузвельт відповідно. В одній зі сцен можна помітити Опру Вінфрі, котра зіграла американську громадську діячку і активістку руху за права чорношкірих Мері Маклеод Бетьюн.
«Батальйон 6888» явно не найкращий фільм серед тих, що ставлять на меті надихати і розповісти чергову піднесену історію про силу духу. Однак стрічка спроможна схвилювати, зворушити, можливо навіть повернути віру у те, що незламність й наполегливість обов’язково будуть винагороджені. А це саме те, чого нам сьогодні так не вистачає.
Висновок:
Історія батальйону 6888 варта того, щоб бути розказаною. І саме завдяки цьому фільм все ж заслуговує на увагу глядачів.