Туск втрачає популярність: як нові виборчі розклади можуть вплинути на Польщу та Україну

13 грудня виповнився рівно рік з того часу, як у Польщі була створена нинішня владна коаліція та призначено уряд на чолі з Дональдом Туском.

З цієї нагоди кілька дослідницьких агенцій перевірили, як поляки оцінюють роботу уряду після року при владі.

І результати цих опитувань говорять самі за себе.

Так, згідно з опитуванням United Surveys, 39,3% респондентів перші 12 місяців роботи "Громадянської платформи", "Третього шляху" та "Нової лівиці" (політсил, що складають коаліцію) оцінюють позитивно.

Протилежної думки дотримуються 51,8%.

Варіант "не знаю, важко сказати" обрали 8,9% опитаних.

Є й інше дослідження.

Як показує опитування IBRiS, партія Ярослава Качинського "Право і справедливість" ("ПіС") отримала 34,8% підтримки, зі збільшенням аж на 5,2 відсоткових пункти.

За політсилу Дональда Туска проголосували 34,5% респондентів.

А це означає, що.

вперше за рік перебування в опозиції "ПіС" повертається на перше місце за підтримкою поляків.

Такі показники є чималим викликом для панівного табору.

Адже трансформація політичного ландшафту після восьмирічного правління "ПіС" не завершилася.

І представники чинної влади хотіли б побачити у президентському кріслі свою людину, що може бути забезпечено сильною підтримкою чинної влади.

З огляду на те, що у травні 2025 року у Польщі відбудуться вибори президента країни, можна очікувати запеклої боротьби за цю посаду.

І якщо досі мер Варшави Рафал Тшасковський вважався безумовним фаворитом цих перегонів, то нинішнє падіння підтримки панівної коаліції створює чималі проблеми для кандидата від "Платформи".

Що пішло не так?.

Рік тому, у грудні 2023 року, Дональд Туск із тріумфом повернувся на політичну арену Польщі, очоливши уряд після восьмирічного правління "Права і справедливості".

Його партія, "Громадянська платформа" ("ГП"), обіцяла повернути країну до більш поміркованого, проєвропейського курсу, зробити акцент на демократії та відновити відносини з Брюсселем.

Втім, 13 грудня 2024-го стало певною точкою відліку для аналізу першого року роботи уряду.

І результати, як свідчать опитування, не надто оптимістичні.

Втрата підтримки населення створює серйозні ризики не лише для партії, а й для її кандидата на президентських виборах – мера Варшави Рафала Тшасковського.

Через рік більш ніж половина поляків негативно оцінюють роботу уряду Туска.

Зазвичай прихильники "Платформи" звинувачують у таких результатах інтриги партії "Право і справедливість", президента Анджея Дуду, а також коаліційний характер владної команди.

Насправді ж реалії складніші.

Одна з головних причин падіння популярності "ГП" – економічні виклики.

Адже важко знайти хоч один економічний показник, за яким уряд Туска перевершував би своїх попередників.

Це або так само погано, або ще гірше.

Підвищення цін, інфляція та уповільнення економіки стали невід’ємною частиною повсякденного життя поляків.

Уряд Туска намагається пояснити, що значна частина проблем є глобальними й пов’язаними, зокрема, з російсько-українською війною та енергетичною кризою.

Але для середньостатистичного громадянина такі аргументи часто можуть бути порожніми словами, якщо це не супроводжується реальними покращеннями.

Варто додати до цього й інші питання, такі як міграційна політика.

Туск, прагнучи показати ліберальну відкритість, обрав дещо м'якший підхід до міграційної кризи, на відміну від консервативної жорсткості попередників.

Але така позиція викликала обурення серед значної частини суспільства, яка боїться демографічних змін і вважає, що уряд "ПіС" ефективніше захищав "національні інтереси".

А одночасно – відсутність суттєвих змін у політиці щодо мігрантів активно критикується всередині коаліції, її лівим крилом.

І, звісно, партія Ярослава Качинського не сидить склавши руки.

Її політична пропаганда активно критикує чинну владу.

Будь-які недоліки або помилки використовуються для підриву довіри до останньої, а емоційна риторика мобілізує консервативну базу виборців.

Зрештою, "ПіС" вдалося не просто зберегти своїх прихильників, але й повернути собі перші позиції в рейтингах.

А це своєю чергою може посприяти безпартійному, але пов’язаному з цією політсилою кандидату – голові польського Інституту національної пам'яті Каролю Навроцькому – покращити електоральні симпатії до себе.

Слід зазначити, що певні успіхи уряд Туска, звісно, має.

Серед них реформа суспільних ЗМІ, відставки пов’язаних з "ПіС" керівників державних компаній та ініціювання парламентських слідчих комісій для притягнення попереднього уряду до відповідальності за порушення законодавства.

Однак виклики, які мають місце, часто перекривають досягнення.

І це особливо помітно в контексті президентських перегонів, які поступово наближаються, створюючи більш чутливі для країни реалії.

Буксування на старті.

На тлі цієї ситуації мер Варшави Рафал Тшасковський, який ще декілька тижнів тому був остаточно затверджений кандидатом від "Платформи" на президентських виборах 2025 року, стикається з цілим рядом викликів.

Його завдання – не лише мобілізувати своїх прихильників, але й спробувати залучити голоси поміркованих виборців, які все ще розчаровані як у "ГП", так і в "ПіС".

Можливо, саме тому прем’єр Польщі Дональд Туск після зустрічі з президентом Франції Емманюелем Макроном, яка відбулася 12 грудня у польській столиці, заявив, що Польща не планує відправляти війська в Україну після можливого перемир’я, запевнивши, що всі рішення щодо таких дій прийматимуться у Варшаві.

До слова, Тшасковський теж мав зустріч із Макроном, під час якої порадував шанувальників своєю французькою мовою.

Щоправда, на думку головного редактора Rzeczpospolita Міхала Шулджинського, в контексті кампанії, спрямованої на розвіювання його елітарного іміджу, зазначене може викликати питання, чи не дистанціює це його від пересічного виборця.

серйозною проблемою може стати тенденція до падіння підтримки "Платформи".

Виборці, розчаровані повільністю реформ або недостатньою боротьбою з економічними проблемами, можуть просто не прийти на дільниці, що значно зменшить шанси на перемогу.

Окрім того, популізм "ПіС" та здатність цієї політсили формувати інформаційний порядок денний – це іще один серйозний виклик.

Тшасковському доведеться боротися не лише за довіру виборців, але й проти інформаційних атак, які активно використовуватиме опозиція.

Ризики для України та Європи.

Політична стабільність Польщі – більше, аніж внутрішня справа цієї країни.

Польща є одним із ключових гравців Європейського Союзу та одним із лідерів у підтримці України в її боротьбі проти російської агресії.

Ба більше, з 1 січня 2025 року країна над Віслою переймає головування в ЄС, що покладатиме на Варшаву додаткову відповідальність як за долю самої спільноти, так і за співпрацю із державами, які перебувають на "фінішній прямій" свого євроінтеграційного поступу, серед яких й Україна.

Політична криза або внутрішньодержавна турбулентність у Польщі можуть негативно вплинути на регіональну безпеку, підважити єдність ЄС і підірвати політичну стабільність Центрально-Східної Європи.

Занадто багато стоїть на кону, щоб ігнорувати ці виклики.

Саме тому Дональду Туску та його уряду потрібно негайно переломити таку небезпечну тенденцію.

Без швидкого та ефективного розв’язання економічних і соціальних проблем шанси на утримання влади або перемогу провладного кандидата на президентських перегонах стають дедалі примарнішими.

А це означає не лише ризик втрати довіри всередині країни, але й втрату лідерських позицій Польщі в Європі.

Чи зможе "ГП" переломити ситуацію? Буде видно….

Утім, сигнал від народу уже звучить доволі чітко – час обіцянок минув, настав час дій.

Варто до нього дослухатися і не допустити нових помилок, які цього разу можуть стати фатальними.

Автор: Станіслав Желіховський,.

кандидат політичних наук, експерт-міжнародник.