Понад 80 млн років блукає Землею: названо живу копалину, яка "бачила" динозаврів

Наша планета є домівкою для величезної кількості живих істот: деякі з них добре знайомі вченим, а інші — нам все ще належить відкрити. У 2003 році, вперше за 70 років серед безхвостих, вчені описали нове сімейство жаб, пише IFLScience.

Дослідники дійшли висновку, що це сімейство походить від стародавньої лінії, яка звивалася в багнюці, коли найгрізніші хижаки Землі, динозаври, все ще були живі. Представники цього виду відрізняються роздутим тілом і короткими кінцівками, крихітними очима і видатною мордою.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Найцікавішим видається те, що пурпурні жаби, ймовірно, з'явилися понад 80 мільйонів років тому, але лише у 2003 році їх офіційно ідентифікували в горах Західні Гат. Вчені досліджували ДНК амфібій і виявили, що найближчий родич цього сімейства походив із Сейшельських островів, приблизно за 3 000 кілометрів на південь від його рідної Індії. Передбачається, що ці два види розійшлися на генеалогічному дереві десь між 251 і 65 мільйонами років тому, під час мезозойської ери.

Близько 180 мільйонів років тому світ виглядав зовсім інакше. Тоді суперконтинент Гондвана все ще був цілим, але за десятки мільйонів років він розпався, розділивши ці споріднені види, оскільки сила тектоніки плит перетворила Землю на головоломку континентів, що розповзається, яку ми бачимо і сьогодні.

За словами дослідника Девіда Аттенборо, найдивовижнішим у фіолетових жабах видається те, що живі істоти здатні проводити так багато часу під землею і про них так мало відомо. Ба більше, цікавим видається те, що представники цього виду мають вельми дивний вигляд.

Частина цього дивного виду пов'язана з його історією, що походить із глибокої гілки генеалогічного древа жаб, яке тягнеться до мезозойської ери. Сімейство офіційно отримало назву Nasikabatrachidae і його описують як "знахідку, яка трапляється раз на століття".

Відомо, що більшу частину часу жаби проводять на глибині близько 8 метрів і з'являються на поверхні планети лише раз на рік для розмноження. Азійській команді вчених під керівництвом доктора Сандіпа Даса знадобилося два роки, щоб правильно розрахувати час, але в кінцевому підсумку їм все ж вдалося відобразити виснажливий процес розмноження фіолетової, або пурпурової жаби.

Науковці зазначають, що процес розмноження є особливо виснажливим для самки, адже вона виринає з багнюки з повним животом ікри та з набагато меншим самцем, що сидить на її спині. Далі жаба підіймається за течією і шукає безпечне місце, де зможе залишити свої запліднені ікринки.

Цікаво, що часом інші самки також намагаються застрибнути на спину тваринам, які вже несуть самця, оскільки вважають це чудовою можливістю для спарювання. Дослідники також виявили, що самки прокладають собі шлях під низькими гілками, ймовірно, щоб скинути небажаних гостей зі спини.

Раніше Фокус писав про те, як гігантський пуголовок "стискається" в крихітну жабу.