Голосование вокруг объединения острова: чем завершились парламентские выборы в Ирландии

Парламентські вибори в Ірландії, що відбулися 29 листопада, не вписуються в глобальний тренд, згідно з яким партії влади в західних демократіях переважно поступалися владою на користь опозиції.

Більш того, на цих виборах не було додаткових інтриг на кшталт "руки Москви" (такі тези там озвучують лише відверті фріки) або погроз вийти зі складу ЄС (це питання навіть не стоїть на порядку денному).

Проте інтрига на ірландських виборах все ж була і потенційно вони могли подарувати справжню сенсацію – перемога партії "Шинн Фейн", яка ставить за мету об'єднання з Північною Ірландією, яка перебуває у складі Великої Британії.

Мейнстримним партіям вдалося уникнути такого сценарію.

Після підрахунку голосів за всіма 174 округами дві партії влади – правоцентристські "Фіанна Файл" та "Фіне Гел" – отримують 48 і 38 мандатів відповідно.

Натомість "Шинн Фейн" матиме у Дойл Ерен – нижній палаті ірландського парламенту – лише 39 депутатів.

Явно недостатньо для зміни влади.

Однак не все так просто.

Проблема полягає у тому, що.

трьом партіям нинішньої коаліції в Ірландії: "Фіанна Файл", "Фіне Гел" та "Зеленим" – нині не вистачає одного голосу для більшості.

Проте і з-поміж інших партій переконливої альтернативи не складається.

Крім того, голосування 2024 року підтвердило тренд, який поступово змінює ірландську політику – і наслідки якого можуть стати більш промовистими вже на наступних виборах.

Але про все – по порядку.

Шанс на об'єднання?.

З моменту проголошення незалежності від Британської імперії у 1922 році в ірландській політиці домінували дві партії правого спектра – "Фіанна Файл" та "Фіне Гел".

Усі премʼєри в Ірландії за останнє століття були представниками однієї з цих двох політсил.

І якщо раніше вважалось, що "Фіне Гел" є більш консервативною, а "Фіанна Файл" – більш центристською, то в останні роки ці ідеологічні відмінності практично стерлися.

Тож коли у 2020 році жодна партія не отримала переконливої більшості голосів на парламентських виборах, які відбулися за лічені тижні до глобальної пандемії COVID-19, "Фіанна Файл" та "Фіне Гел" уклали коаліційну угоду, а додаткові голоси добрали за рахунок "Зелених".

Як наслідок, країною почергового керували два премʼєри: спершу – багаторічний (з 2011 року) лідер "Фіанна Файл" Міхол Мартін, а після нього – очільник "Фіне Гел" Лео Варадкар, перший відкритий гей на цій посаді.

Але того ж таки 2020 року у великій ірландській політиці гучно дала про себе знати інша партія – "Шинн Фейн".

Ідеологічно вона тяжіє до соціал-демократів і навіть дещо лівіше, але при цьому в основу своєї політики ставить націоналістичну мету – обʼєднання острова Ірландія в межах однієї країни.

А це означає відокремлення Північної Ірландії від Сполученого Королівства.

У "Шинн Фейн" принаймні донедавна були цілком обґрунтовані причини стверджувати, що це не така й далека мета.

Партія також представлена в Північній Ірландії, де здобула більшість за підсумками виборів до місцевого законодавчого органу влади у 2022 році.

А після півтора року політичної кризи, на початку 2024-го, у Белфасті нарешті домовились про формування місцевого уряду, який уперше в історії очолила представниця "Шинн Фейн" Мішель ОʼНіл.

Так і в самій Ірландії на початку 2024 року рейтинг "Шинн Фейн" стрімко зростав і сягнув майже третини голосів, тоді як "Фіанна Файл" та "Фіне Гел", навпаки, суттєво впали.

Тож видавалося, що на парламентських виборах на початку 2025-го ліві націоналісти візьмуть гору.

Від провалу до зростання рейтингів.

У цей плин подій свої корективи внесли кілька несподіванок.

По-перше, у квітні 2024 року у відставку пішов тодішній премʼєр і лідер "Фіне Гел" Лео Варадкар.

Причини такого кроку були як політичними – зокрема, провальний референдум про реформу Конституції Ірландії щодо прав жінок і падіння рейтингів партій, – так і особистими (детальніше про це – у статті "Відставка, що шокувала Ірландію").

Хай там як, а на чолі "Фіне Гел" та уряду країни опинився 37-річний Саймон Гарріс – наймолодший в історії премʼєр Ірландії, після чого рейтинги партії почали зростати.

Водночас, і це по-друге, "Шинн Фейн" розгубила рейтинг і показала провальні результати на місцевих виборах та виборах до Європарламенту в червні, де здобула менш як 12% голосів – удвічі менше від очікуваного.

Однією з головних причин такого провалу стала неоднозначна позиція "Шинн Фейн" з питань імміграції, яка розколола її електорат.

Якщо молодші виборці більше стурбовані правами мігрантів, то старші – робочими місцями в країні.

І на цьому тлі – й це по-третє – у коаліції "Фіанна Файл" та "Фіне Гел" зародилася ідея провести дострокові вибори в жовтні-листопаді, аби скористатися хвилею своєї популярності та не дати "Шинн Фейн" відновити рейтинг і здобути більшість на парламентських виборах.

План дочасних виборів, який тривалий час був надбанням самих лише ЗМІ, премʼєр Саймон Гарріс офіційно підтвердив аж наприкінці жовтня – після того, як було вирішене ключове для країни питання бюджету на 2025 рік.

А вже за місяць ірландці вирушили на виборчі дільниці.

На боці урядової коаліції Ірландії, здавалося, було все що треба.

"Фіне Гел" очолив молодий, популярний і перспективний лідер; "Фіанна Файл" з багаторічним очільником Мартіном так само стабільно трималась в опитуваннях; "Шинн Фейн" так і не змогла повернутися до рекордних рейтингів початку 2024 року – незважаючи на всі зусилля своєї енергійної очільниці Мері Лу Макдональд апелювати до референдуму про воззʼєднання Ірландії.

На додачу по "Шинн Фейн" ударив не дуже приємний скандал, коли на кількох колишніх і нинішніх членів партії почали скаржитись через непристойну поведінку щодо неповнолітніх (а одного з них визнали винним у суді).

Певна річ, постало питання, чи знали про ці скарги в керівництві "Шинн Фейн", як довго знали і чому не відреагували раніше.

Відео, що обвалило рейтинг.

Щоб пояснити, чому не виправдалися сподівання провідних партій Ірландії отримати переконливу більшість голосів, варто звернути увагу на теми, що домінували під час виборчої кампанії: вже згадана міграція, а також криза вартості життя та інші соціальні послуги.

Населення країни порівняно стрімко зростає – настільки, що в майбутньому парламенті засідатиме на 14 депутатів більше, ніж було досі.

Та цей приріст повʼязаний не так зі зростанням народжуваності, як з міграцією.

З-поміж 5,4 мільйона людей в Ірландії кожен пʼятий походить з-за кордону.

І тільки протягом квітня 2023 – квітня 2024-го до країни прибули 120 тисяч іноземців – рекорд за останні майже 20 років.

І все б нічого, але наплив іноземців накладається на вже хронічну й дуже болючу проблему в Ірландії: нестачу житла.

Створена урядом спеціальна комісія оцінила, що в країні не вистачає до 256 тисяч будинків.

Дефіцит житла своєю чергою суттєво підвищив його вартість.

Молодь в Ірландії часто нарікає, що не може дозволити собі навіть орендувати квартиру, не кажучи вже про купівлю власного будинку.

Можна навіть зустріти історії людей похилого віку, яких власники будинків виселяють, бо хочуть продати житло за високою ціною.

І, відповідно, в Ірландії не вистачає житла, аби розселяти прибулих іноземців, зокрема й українців, які тікають від повномасштабної війни.

Останнє наклалося і на сплеск антимігрантських настроїв, проявом якого стали підпали готелів і тимчасових будиночків, які ірландський уряд облаштовував для мігрантів.

А ще – насильницькі протести в Дубліні наприкінці минулого року після того, як нібито мігрант напав із ножем на дітей.

Так від "Шинн Фейн" відкололася частина виборців, перейшовши на бік дрібних ультраправих рухів.

Пʼять ультраправих політиків у червні вперше були обрані на виборах до ірландських органів місцевої влади.

Але в Ірландії, на відміну від переважної більшості європейських країн, немає великої ультраправої партії.

Тож голоси за ультраправих розділилися між різними кандидатами – і в результаті жоден не набрав більше 4% голосів і не пройшов до парламенту.

До того ж після обіцянок усіх мейнстримних партій Ірландії посилити міграційну політику міграція перестала бути аж такою важливою темою в очах виборців.

Натомість пріоритетнішими були більш загальні занепокоєння ірландців соціальними питаннями – від довгих черг у лікарнях до інфляції.

Що цікаво, всі ці проблеми присутні й в Ірландії – країні, яка має ну дуже багато вільних грошей завдяки присутності великої кількості ІТ-гігантів, що платять порівняно низькі податки.

На додачу, на початку року Суд ЄС зобовʼязав Apple виплатити Ірландії 13 млрд євро, які та незаконно зекономила, уклавши неконкурентну податкову домовленість з попередньою владою у Дубліні.

Власне, ірландський уряд – певна річ, заперечуючи будь-який звʼязок із виборами, – заклав у бюджеті на 2025 рік понад 2 млрд євро на безумовні соціальні виплати: від допомоги при народженні дитини до відшкодування вартості комунальних послуг.

Але ірландці, схоже, так і не пробачили премʼєр-міністру Саймону Гаррісу за лічені дні до виборів відмову спілкуватися із соціальною працівницею, яка опікується людьми з інвалідністю, від якої він просто пішов.

Відео, де лідер "Фіне Гел" лишає жінку ледь не у сльозах, стало вірусним і обʼєктом усезагальної критики.

Не допомогли ані вибачення Гарріса, ані той факт, що він (за офіційною версією) якраз пішов у політику, аби домогтися кращих послуг для свого брата з інвалідністю.

У результаті рейтинг "Фіне Гел" різко впав, та й математично за результатами виборів партія сповзла на третє місце, причому з помітним відставанням від "Фіанна Файл".

Але через особливість ірландської системи голосування це не призвело до зменшення кількості депутатів від партії чинного премʼєра.

Навіть навпаки: через зростання чисельності Дойл Ерен їх буде на три більше (38 проти 35).

"Нам потрібні зміни".

Нині в Ірландії починається період переговорів про коаліцію, який, імовірно, затягнеться щонайменше до початку нового року.

Хоча "Шинн Фейн" наполягає на участі в коаліційних переговорах, "Фіанна Файл" та "Фіне Гел" уже не раз виключали таку можливість.

Натомість цим двом партіям сумарно для більшості не вистачає двох мандатів.

А до того ж ще не остаточно визначені потенційні параметри їхнього партнерства.

Цілком можливо, що це буде та сама ротація премʼєр-міністрів, яка була і в попередні чотири роки.

Або ж "Фіанна Файл", маючи помітну перевагу в мандатах, добʼються одноосібного перебування свого лідера Міхола Мартіна на посаді глави уряду.

Хто може бути потенційним коаліційним партнером правоцентристів?.

Точно не "Зелені", яким попередні чотири роки перебування в уряді зашкодили настільки, що до парламенту з-поміж 12 депутатів переобрався тільки один – лідер Родерік ОʼГорман.

Свій сумний досвід роботи в уряді має Лейбористська партія, яка матиме 11 мандатів замість шести: її коаліція з "Фіне Гел" припала якраз на посткризовий період політики економії 2011-2014 років та боляче вдарила по партії.

Найімовірніше, уряд "Фіанна Файл" та "Фіне Гел" заручиться підтримкою Соціал-демократичної партії, яка на нинішніх виборах помітно покращила представництво (із 6 до 11 мандатів), або кимось із 16 незалежних кандидатів.

Але саме тому переговори про коаліцію й будуть тривалими: навряд чи соціал-демократи захочуть повторити долю "Зелених" до наступних виборів.

Хай там як, прогнозувати кардинальну зміну політики Ірландії, надто зовнішньої, наразі не випадає.

Тим не менш, є всі підстави прогнозувати, що до 2029 року (рік наступних чергових виборів) ірландська політична мапа може мати відмінний вигляд.

Хоча це й не відобразилось на нинішніх результатах, та сукупна частка голосів, які ірландські виборці віддали за "Фіанна Файл" та "Фіне Гел", опустилась до найнижчого в історії рівня – 42,7%.

Це – відображення втоми ірландських виборців, насамперед молоді, від домінування "Фіанна Файл" та "Фіне Гел" у політиці.

На типових дебатах чи в гостьових студіях, де виступали кандидати від цих політсил, часто можна було почути щось на кшталт "син/онук/племінник такого-то політика".

Хай яким новим є обличчя, але асоціюється воно з, грубо кажучи, "попередниками", що далеко не задовольняє запити частини виборців на зміни.

Власне, якщо іноземні ЗМІ шокувала перспектива обрання глави кримінального клану Джерарда Гатча в парламент Ірландії, то виборці в його окрузі пояснювали це тією-таки потребою у змінах.

Недарма на його передвиборчому плакаті так і було написано: "Нам потрібні зміни, а я – один із вас".

Автор: Олег Павлюк,.

журналіст "Європейської правди".