Скільки Захід отримає за війну в Україні: 10 мільярдів доларів за надра держави
Скільки Захід отримає за війну в Україні: 10 мільярдів доларів за надра держави

Скільки Захід отримає за війну в Україні: 10 мільярдів доларів за надра держави

З активних запасів, які можна витягти в найближчі 50 років, Україна може з переробленням витягти приблизно 10 трильйонів доларів, запевняє економіст Олексій Кущ. Цього достатньо, щоб надовго зацікавити в нас Захід — і зацікавити всерйоз.

Bild у своїй статті оцінив українські природні копалини в 7 трлн дол.

Звичайно, це перебільшення. Я вже давав аналітику: з активних запасів, які можна витягти в найближчі 50 років за комплексного освоєння природних надр, у нас є приблизно 1 трлн дол.

Питання, як їх використовувати. Можна продати як сировину. Отримаємо в нинішніх цінах щорічно 20 млрд дол. А якщо в переробленні з ефектом мультиплікатора 1:10, то щорічний ефект становитиме 200 млрд дол.

Різниця суттєва.

І тоді 1 трлн дол. природних запасів легким рухом руки перетворюється на 10 трлн дол, з яких 9 трлн — додаткова вартість у вигляді складної продукції.

А це робочі місця, податки, інфраструктура, попит на інновації (розвиток науки) і кваліфіковану робочу силу (розвиток освіти). І ресурс для охорони довкілля.

Є за що боротися.

Простими словами, на кону стоїть — де осядуть ці 9 трлн дол. у найближчі 50 років, в Україні чи в інших країнах.

Чому ефект мультиплікатора 1 до десяти? Це усереднений показник. У нафтохімії та переробленні газу він менший, у переробленні титану — більший.

Тут ще важливо, де пройде лінія фронту на дату припинення війни.

У середньому, "кошторис" війни для Заходу склав приблизно 300 млрд дол. Але поки що ці витрати покриваються заблокованими російськими активами.

До речі, щойно загальна сума витрат Заходу вийшла за цю цифру, одразу ж почалися розмови про їхнє скорочення. Зараз суму щорічної допомоги Україні хочуть прив'язати до суми прибутку від використання російських активів у горизонті 5–10 років, не більше.

Якщо відняти чинник заблокованих російських активів, то наші союзники не витратили на нас поки що жодного цента — усі витрати покриваються сумою російських активів.

З іншого боку, 300 млрд дол. активів західних компаній заблоковано в РФ. Але тут інша структура блокування. На Заході заблоковані переважно російські державні активи і допомога нам від Заходу йде міждержавними каналами. А в Росії заблоковано активи приватних західних інвесторів, переважно європейських.

Але повернемося до "кошторису" війни.

Важливо Нехай Росія розщедриться — як використати заморожені 383 мільярди Москви на благо України

Припустимо, витрати на війну становитимуть для Заходу 400 млрд дол. Але профіт у вигляді природних ресурсів — 9 трлн дол. або більш ніж у 20 разів більше. Чималий Х.

Але тут виникає низка чинників невизначеності. Як завершити війну, як отримати доступ до ресурсів, як контролювати їх протягом 50 років, чи потрібні вони взагалі будуть Заходу тощо.

Саме тому чинник цих ресурсів є для Заходу чимось на кшталт "золота Рейну" із саги про Нібелунгів. Для його отримання потрібно вбити дракона, і не факт, що це "золото" принесе щастя, а не прокляття. Зігфріду, он, не пощастило…

Тому стратегія Заходу в частині витрат на війну більш раціональна: заправляємо бак Україні до відсічки. А відсічка — це сума заблокованих російських активів.

Невдоволення США в частині розподілу фінансового навантаження війни теж можна пояснити через призму російських активів: у США їх майже немає, все сконцентровано в ЄС і вкладено в євро, переважно в єврооблігації європейських країн. Тобто ці гроші пішли на фінансування дефіциту бюджету ЄС. Це одна з причин, чому Трамп хоче перекласти на ЄС основний тягар фінансування України.

І повертаючись до статті в Bild.

Загальний перелік наших найцінніших ресурсів визначено, загалом, правильно. Це саме ті мінеральні ресурси, про які я часто пишу. У списку — уран, титан, літій і графіт.

Як бачите, немає залізної та марганцевої руд. Наші олігархи вже й так почали інтегрувати цей ресурс у європейську економіку. А "Чорна скеля" купила частину акцій Полтавського ГЗК.

А наша нафта і газ Європу взагалі не цікавлять: мало запасів, дорого видобувати і суперечить "Зеленому курсу". До 2050 року ЄС хоче споживати 50 млрд м куб природного газу на рік. Тобто вистачить звичайного СПГ і постачань з Африки.

Автор висловлює особисту думку, яка може не збігатися з позицією редакції. Відповідальність за опубліковані дані в рубриці "Думки" несе автор.

Джерело

Важливо Прощання з українським вугіллям: чому робити це занадто рано для бідної країни
Джерело матеріала
loader
loader