Захист даних чи обмеження роботи журналістів: що не так з новим законопроєктом Верховної Ради

Оригінал публікації на сайті «Інституту масової інформації» за посиланням

Новий законопроєкт передбачає, що перед тим, як проводити фото- чи відеознімання або аудіозапис людини в публічному місці, її потрібно попередити про це. Водночас людина, яку знімають, може не дати на це дозволу (ч. 1 ст. 11 цього законопроєкту). Особа й зараз, згідно з Цивільним кодексом, може заперечувати проти знімання, а от обов’язку попередити всіх на вулиці чи публічному заході про факт знімання наразі в законодавстві немає.

У ст. 15 цього законопроєкту передбачено деякі точкові винятки для окремих дій у межах журналістської чи творчої діяльності. Однак до цих винятків не входить ст. 11, яка вимагає від журналістів попередити всіх, хто може потрапити на знімання в публічному місці. Згідно із законопроєктом, ці винятки стосуються добросовісності, прозорості, порядку розгляду вимог тощо («1. До обробки персональних даних для цілей журналістської та творчої діяльності не застосовуються положення п. 1 частини першої статті 4 щодо принципів добросовісності та прозорості, пунктів 4 і 6 частини першої статті 4, статей 18–27, статті 34, статей 36–40 цього Закону»).

Правовий висновок щодо законопроєкту, підготовлений Радою Європи, також указує, що сфера застосування статті 15 проєкту закону занадто вузька. Експерти РЄ рекомендують внести поправки до статті 15 проєкту закону, поширивши сферу її дії на «свободу вираження поглядів, включно зі свободою журналістського, науково-освітнього, художнього чи літературного вираження поглядів, а також право отримувати та поширювати інформацію». 

На думку експертів Інституту масової інформації (ІМІ), законопроєкт №8153 «Про захист персональних даних» у його нинішньому вигляді може створити значні перешкоди для журналістів у виконанні їхньої законної професійної діяльності.

«У реальних умовах висвітлення подій (громадські акції, екстрені ситуації, будь-які публічні зібрання) дотримання цього положення є, по суті, неможливим. Уявіть, як журналіст має попередити кожного учасника багатотисячного заходу чи інциденту на вулиці? Це створює ситуацію, де журналіст ризикує стати порушником закону через технічну неможливість дотримання цих норм. Вимога отримувати дозвіл на знімання може бути використана для цензури або тиску на журналістів. Наприклад, публічні особи або учасники подій можуть навмисно відмовляти в дозволі, щоб перешкодити висвітленню небажаних для них матеріалів», – вважає директорка ІМІ Оксана Романюк. 

Окрім того, на думку експертів ІМІ, через ризик юридичної відповідальності журналісти можуть утримуватися від висвітлення важливих суспільних подій. Це напряму обмежує право громадян на доступ до інформації, що є ключовим елементом демократичного суспільства.

Експерти ІМІ вважають, що цей законопроєкт потребує суттєвих доопрацювань.  Зокрема, необхідно внести зміни до ст. 11, щоб забезпечити реальну можливість журналістам виконувати свої професійні обов’язки в публічних місцях. Також необхідно розширити сферу застосування статті 15, зважаючи на рекомендації Ради Європи.

Крім того, надзвичайно важливо забезпечити механізми захисту свободи слова та журналістської діяльності від потенційних зловживань і юридичних ризиків.

У пояснювальній записці ініціатори законопроєкту зазначили, що Закон України «Про захист персональних даних» був розроблений 2010 року. Нині ж через збільшення активності в обробленні даних в інтернеті, зокрема й в Україні, законодавство України потребує повного оновлення практичного регулювання та його застосування.