"Пуаро" на "Конклаві": рецензія на детектив із Рейфом Файнсом та Ізабеллою Росселіні

Гарріс написав книжку про конкуруючі інтереси в стінах Ватикану і взагалі, внутрішні католицькі інтриги в боротьбі за владу на престолі та масштабну війну між царедворцями від Христа. Фокус побував на допрем'єрному показі.

Про що фільм "Конклав" 2024

Режисер "Конклаву" Едвард Бергер ("На західному фронті без змін") запросив глядачів на церемонію виборів Папи Римського, зануривши нас в ідеальну, майже театральну геометрію постановки епізодів, підкріплену вигідною роботою з кольором і динамічним сюжетом. З фільму ми дізнаємося, який вигляд мають туалетні приналежності кардиналів, де вони зупиняються, який вигляд має їхній побут і що лежить у їхній дорожній сумці. Трохи згодом ми дізнаємося, якими великими є їхні амбіції в боротьбі за владу і якими витонченими є інтриги, в атмосфері яких вони будують кар'єри святих посланців. Побачимо, як курсують плітки і як вони набирають масштабів цунамі у святих стінах за високим парканом.

Одним словом, ми — там, ми з ними. Не дарма нам дісталася картина від володаря чотирьох "Оскарів" із дев'яти номінацій на премію: тепер ми всі дізнаємося, що відбувається при найзакритішому королівському дворі планети, ще до того, як із труби піде білий дим.

За сюжетом "Конклаву" у Ватикані несподівано помирає Папа Римський. Члени Колегії кардиналів, представники різних єпархій з усього світу і найвпливовіші лідери церкви з'їжджаються на Конклав, щоб обрати нового Папу і заразом визначити політичне майбутнє Ватикану на невизначений, але явно довгий час.

За традицією понад сто кардиналів збираються в ізоляції за зачиненими дверима Сикстинської капели. Секретний процес виборів курирує декан Колегії кардиналів — кардинал Лоуренсу (Рейф Файнс). Він тісно пов'язаний з американським кандидатом Белліні (Стенлі Туччі), чиї ліві погляди на розвиток католицизму змушують його протистояти більш традиційному і злегка фанатичному італійцеві Тедеско (Серджіо Кастеллітто).

Несподіваною подією, свого роду чорним лебедем для всіх учасників стає приїзд Бенітеса (Карлос Діц), кардинала мексиканського походження, який представляє єпархію, хай як би це не прозвучало, — Кабула.

Напруга у виборчому процесі передбачувано наростає, і що більше Лоуренс дізнається про кандидатів із фрагментів інформації, що надходить, якою діляться оточуючі, то більше він стає умовним Пуаро для детективної історії, у якій таємниці є навіть у покійного Папи Римського, або, правильніше сказати, — насамперед у нього. На нас чекають близько двох годин напруженої боротьби за владу в стінах колиски релігії, під час яких навіть найглибоко віруючі християни проймуться дещицею сумніву: чи туди світ збирає пожертвування?

На жаль, надто невелика роль дісталася Ізабеллі Росселіні — лише кілька сцен для монахині, яка контролює. Звісно, історія про вибір Папи — зовсім не про жінок, але її чесно хотілося б більше на екрані. Цей недолік з лишком компенсує несподівана розв'язка, яка успішно додає 100 очок цьому трилеру, що явно претендує на Оскар. Бо як давно ми бачили кіноподії подібного масштабу на великому екрані?

Раніше Фокус писав рецензію на фільм "Гладіатор-2".