Начальник Генштабу генерал Баргилевич розказав, чим займався у перші дні вторгнення

У перші дні повномасштабної війни начальник Генерального штабу ЗСУ Анатолій Баргилевич, який на той момент був генерал-майором, брав участь у стрілецькому бою під час операції з оборони Києва. Про це він розповів в ексклюзивному інтерв’ю «Главкому».

«У перші години війни 24 лютого командувач Сухопутних військ генерал-полковник Сирський (нині головнокомандувач ЗСУ, – «Главком») зібрав ключових офіцерів і, як завжди, у доволі спокійній манері, без паніки та метушні визначив першочергові завдання, конкретно кожному що треба робити. За його дорученням я поїхав перевірити готовність оборонних рубежів у населеному пункті Горенка. Цей район мав стратегічне значення через розташування важливого транспортного вузла з мостом. Там великий міст, до якого сходяться три дороги – з Гостомеля, Бучі, Ірпеня, три смуги в один бік, три – в протилежний», – пригадав офіцер.

Міст через річку Ірпінь неподалік Гостомеля став одним з критично важливих оборонних рубежів у перші дні війни. Фото зроблено після звільнення Київщини від російських окупантів, квітень 2022 року

фото: Уніан

У цей час в Гостомелі, на аеродромі, вже точилися запеклі бої. За словами Баргилевича, було очевидно, що ворог намагатиметься прорватися саме через цей напрямок. «Я зрозумів, що на цьому мосту треба трохи перебудувати оборону, яка була тоді побудована доволі хаотично. Вранці я з’їздив у розвідку на легкоброньованій «Шкоді» разом із водієм – перевірити, яка ситуація в Гостомелі, тому що місто майже наполовину вже було під противником. Повернулися назад і зрозуміли, що завтрашній бій неминучий, ворог піде на прорив саме тут», – сказав військовий.

Вранці 25 лютого о 8 год. 45 хв. колона противника пішла на Київ – десь 200 машин і танків. Уся ця техніка почала підтягуватися до того мосту, оборону якого готував, зокрема, Баргилевич. «Першу атаку ворога було відбито успішно. Однак ситуація залишалася вкрай напруженою: наші сили були недостатніми для довготривалого стримування. Розуміючи це, я перетелефонував командувачу і попросив підсилення, бо цих сил було зовсім недостатньо. Він сказав: «Я тебе зрозумів» – і через дві години під’їхав танк. Я сам танкіст, тому почувши звук рідного мотора, подумав, що не все так погано», – зізнався начальник Генштабу.

Незабаром до захисників приєдналися курсанти Житомирського військового інституту. «Вони продемонстрували виняткову мужність і рішучість. Саме ці події пізніше лягли в основу фільму «Гостомельський рубіж», деякі асоціації з боєм під Крутами», – зазначив Баргилевич.

Окрім курсантів, до оборони долучилася рота 72-ї окремої механізованої бригади, підрозділи територіальної оборони та кілька бойових машин. Незважаючи на обмежені ресурси, усі вони спільними зусиллями зуміли стримати ворога на цьому критично важливому рубежі.