На Дніпропетровщині готують сухі обіди для військових

Світлана Гарнадко з Маломиколаївки, що на Дніпропетровщині, обʼєднала господинь з рідного села, аби готувати сухі борщі та супи для військових. У 2020-му жінка заснувала крафтове виробництво гарбузових цукатів. Та від початку повномасштабного вторгнення РФ ґаздині виготовляють поживні обіди. Про це повідомляє Суспільне, пише agronews.ua.

Господині з Маломиколаївки у звичайному будинку облаштували виробництво крафтових цукатів, а після повномасштабного вторгнення почали виготовляти сухі борщі та супи для військових. В одній із кімнат жінки ріжуть, натирають та розкладають овочі, в іншій — висушують.

Засновниця виробництва Світлана Гарнадко розповіла: у 2020 році разом з місцевими почали розвивати крафтове виробництво цукатів з кабака. Відтоді, за словами жінки, Маломиколаївку називають гарбузовим краєм.

“Ми придбали цей будинок спеціально, щоб використовувати його під виробництво “Герцевських крафтоликів”. Зробили невеличкий ремонт і перебралися сюди з дівчатами виготовляти цукати в мирний час”, — зауважила волонтерка.

З часом асортимент розширювався: жінки почали робити пастилу та фруктові наливки. Світлана зазначила: планували розвивати справу й місцевий туризм. Та у лютому 2022-го все це довелося призупинити. Відтоді щодня господині готують обіди для військових.

“Ми наприкінці березня вирішили з дівчатами готувати щось саме для ЗСУ. Тоді були такі часи, що хлопці були зовсім і голодні, і холодні. Ми допомагали всім, чим могли, а потім, проаналізувавши усю діяльність волонтерів, вирішили займатися саме сухими борщами і супами, тому що це, як би мовити, продукт довготривалого зберігання і завжди гаряче харчування”, — пояснила Світлана.

64-річна Катерина приєдналася до команди рік тому, аби допомогти двом своїм донькам. Вони жартома називають себе сімейним підрядом. А колеги жінку кличуть передовиком виробництва.

“Я прийшла дітям допомагати, зробити їм щось. І вдома роблю: сушу цибульку, часничок. Таке, що ту не сушимо. Руками роблю, що сидячи, що стоячи”, — сказала Катерина.

Інгредієнти для страв приносять з усього села, розповіла Оксана, яка фасує сухі компоненти по пакетах. Додала: використовують овочі, які люди виростили на власних городах. Мʼясо закуповують за кошти, вторговані від продажів цукатів. А коли власних сил не вистачає — кличуть на допомогу господинь із сусідніх вулиць та навіть сіл.

“Як-то кажуть, чим багаті, тим і раді. Хто дає моркву, хто буряк, багато є хто садить на городах, саме підприємці, є в них великий буряк, він їм не підходить, ніхто його не хоче купувати, а нам навпаки — ми його на комбайні перебили”, — пояснила вона.

За майже три роки роботи багато експериментували з варіантами першої страви: готували гороховий суп, квасоляні та м’ясні борщі. Оксана розповіла, вже вивчили смакові вподобання окремих бригад: одній кладуть більше м’яса, іншій — овочів. За її словами, за день можуть зібрати понад сотню пакетів. У кожному — п’ять порцій.

Кожна з господинь відповідає за окремий процес. Катерина, наприклад, займається викладкою подріблених овочів та контролює сушіння. Розповіла: робить усе з турботою, адже знає, наскільки важливо на фронті поживно харчуватися, — її чоловік також несе службу.

Світлана ж замінює колег ввечері, після основної роботи, працює і на вихідних. Від величезних об’ємів, зазначила жінка, техніка та проводка ледь витримують — сушарки працюють цілодобово. Та найскладніше, зазначила вона, було під час відключень світла.

“Ми по черзі з чоловіком, коли була така можливість, вмикали: і о другій годині ночі, і о дванадцятій. Слідкували за температурним режимом і в якій саме стадії висушення. І вранці, і в обід, і ввечері бігали. І так сушили, тому що потрібно було. Ми не могли кинути. Все було таке, що псувалося: і м’ясо, і картопля”, — пояснила засновниця виробництва.

За її словами, за весь час зробили та відправили на фронт майже 12 тисяч упаковок, а це понад 60 тисяч порцій борщу та супу. На знак подяки отримують від військових прапори з підписами.

Виробництво сухих страв продовжуватимуть і після перемоги, додала Світлана. Планують розробити власний туристичний бренд наборів зі стравами. Проте виготовлення цукатів і пастили майстрині кидати теж не збираються. Жінка розповіла: хочуть також популяризувати зелений туризм у рідному селищі. А в будиночку облаштувати зону відпочинку та зустрічати гостей з усієї України.

Перегляди: 0