Усі проти канцлера: як Німеччина йде до виборів, хто замінить Олафа Шольца та що це означає для України

Німеччина входить у гарячу виборчу кампанію, яку коротко можна описати фразою: "Шольц проти всіх та всі проти Шольца".

І у цій боротьбі чинний федеральний канцлер наразі програє, але не здається.

У середу канцлер Шольц проголосив у парламенті урядову заяву, де офіційно підтвердив розпад коаліції та повідомив, яким буде наступний календар політичних подій у Німеччині.

Цей виступ став кульмінацією тижня запеклих політичних торгів після фактичного розвалу урядового союзу партій, який стався 6 листопада.

Весь цей час боротьба йшла не за збереження коаліції та уряду, а щодо того, коли саме повинні пройти дострокові вибори.

Оголошене Шольцом рішення таке: 16 грудня парламент розгляне вотум довіри до уряду.

Результати цього голосування передбачувані: Бундестаг відмовить у довірі уряду меншості, який формують соціал-демократи і "Зелені".

Це означає, що 23 лютого німці підуть на виборчі дільниці, щоб обрати новий парламент та нову федеральну владу.

Вибори відбудуться на сім місяців раніше, ніж було заплановано.

У цю кампанію Шольц заходить із, м’яко кажучи, слабкими позиціями.

Він намагався побудувати для себе імідж "майстерного переговірника" – але той остаточно луснув після неспроможності полагодити власний уряд.

Ба більше, наприкінці свого канцлерства Шольц фактично втратив владу та будь-який вплив.

Позбавлений більшості для просування своїх рішень в Бундестазі, канцлер виявився не здатним просунути ні свою дату голосування за вотум довіри, ні свою дату виборів.

Соціал-демократична партія (СДПН), яку він представляє, ризикує зазнати краху на виборах.

А у його власній партії все гучніше говорять про потребу замінити його на більш популярного лідера, що може стати безпрецедентним кроком як для політика, що лишається чинним канцлером.

Сам Шольц не підтримує цю ідею, але зважаючи на рівень успішності його політичних ініціатив – цілком може і програти.

Кандидат на заміну.

Ім’я потенційного наступника, а отже, конкурента Шольца добре відоме українцям.

Це – міністр оборони Німеччини Борис Пісторіус.

Спекуляції про те, що Пісторіус міг би замінити Шольца й врятувати партію від провалу, доводилося чути і раніше.

Проте у понеділок ця ідея стала офіційною та публічною після того, як двоє провідних соціал-демократів із Гамбурга – міста, в якому зростав Шольц та в якому сім років був мером, – закликали канцлера поступитися.

Мотиви однопартійців очевидні – вони не можуть бути задоволені перебігом подій.

СДПН, колись велика народна партія, в опитуваннях останніх місяців претендує на лиш трохи більше ніж 15% голосів виборців.

Якщо виходити з чинних рейтингів, їй "світить" третє місце на виборах після ультраправої "Альтернативи для Німеччини" (майже 20%).

А безумовний лідер симпатій – консерватори з Християнсько-демократичного союзу (останні рейтинги обіцяють ХДС понад 32%).

Тож гамбурзькі соціал-демократи Маркус Шрайбер і Тім Штоберок закликали однопартійців усвідомити, що у майбутній швидкоплинній кампанії Шольц не встигне розвіяти негативне враження, яке склалося у людей про нього за три роки роботи в уряді.

Натомість Пісторіус "може передати нову впевненість, адже виступає за дії та чіткі заяви".

У наступні дні ще кілька політиків з різних регіонів, у тому числі з Нижньої Саксонії, Гессена та Саксонії-Ангальт, публічно підтримали заміну Шольца на Пісторіуса.

Роберт Алферінк, голова СДПН міста Оснабрюк (у якому, до речі, народилися і Шольц, і Пісторіус), зазначив, що ніхто не хоче завдати удару в спину канцлеру Шольцу, але "правда також полягає в тому, що переважна більшість членів СДПН в Оснабрюці, безумовно, вважають Бориса кандидатом, який має набагато більше шансів на успіх".

А голова парламентської групи СДПН у Саксонії-Ангальт Рюдігер Ербен вважає, що чинний глава Міноборони спроможний "краще достукатися до людей".

Шанси Пісторіуса.

І справді, схоже, що Шольц за роки на посаді втратив зв’язок із серцями виборців.

Канцлер перебуває тільки на 19-му місці у списку популярних політиків, тоді як Борис Пісторіус є найпопулярнішим політиком Німеччини.

Майже дві третини німців вважають, що Шольц не справляється зі своїми обов’язками, а його рейтинг протягом останніх трьох років стабільно падав.

Натомість високий рівень схвалення Пісторіуса тримається з часу його призначення у січні 2023 року.

Це частково пояснюють тим, що Пісторіусу досі вдавалося залишатися осторонь великих скандалів.

Він також майже не втручався в коаліційні суперечки й виборці не ідентифікують його як частину "неробочої" коаліції, що розвалилася.

Натомість Пісторіус дотримувався чіткої комунікації в оборонній політиці, кажучи, що Німеччина повинна бути готовою до війни.

Від нього також лунала більш рішуча риторика щодо підтримки України.

Пісторіус говорив про те, що Україна повинна виграти війну, в той час як від канцлера такі висловлювання не звучали – Шольц, як відомо, схильний обирати більш обтічні слова з цього приводу (та й дії також).

Але попри рейтингову перевагу міністра оборони, не можна вважати, що його лідерство у списку партії є вирішеним питанням.

Та й сам Пісторіус досі публічно заперечував, що він може замінити Шольца на майбутніх виборах.

Питання у тому, що у Пісторіуса поки немає публічних прихильників у керівництві партії.

І це – попри те, що пересічні однопартійці підтримують таку заміну: за даними опитувань, майже 60% прихильників СДПН хочуть бачити кандидатом у канцлери Пісторіуса і лише 30% – Шольца.

Якби у німецьких соціал-демократів були праймериз, Пісторіус уже б спочивав на лаврах переможця.

Однак у партії не має бути процедури формального відбору перед цими достроковими виборами, та й за традицією партія, маючи свого канцлера, що планує балотуватися у парламент, висуває його провідним кандидатом.

Тож партійна верхівка, скоріш за все, буде підтримувати Шольца – принаймні, доки настрої у партії не зміняться ще кардинальніше.

Нинішні настрої (60%/30%) їм не видаються такими, що мають призвести до заміни.

Не варто виключати повторення у Німеччині "американського сценарію", коли Джо Байден в останній момент погодився, щоб його замінили на Камалу Гарріс (хоч американська історія не підтвердила ефективність цього запізнілого кроку для Демпартії США).

Але станом на зараз сигнали щодо такого розвороту від канцлера не надходили.

Кульгавий канцлер.

А поки Шольц залишається кандидатом, стає дедалі очевиднішим, що на нього чекає дуже непроста кампанія.

На переговорах про її старт Олаф Шольц зіткнувся з новими поразками.

Чинний канцлер Німеччини попри розвал коаліції (що стався після вигнання з уряду лідера лібералів Крістіана Лінднера і виходу з більшості його Вільної демократичної партії) сподівався ще трохи покерувати кабінетом меншості.

Для продовження свого керівництва канцлер планував проштовхнути через парламент привабливі для своїх виборців законопроєкти, сподіваючись на підтримку опозиційних християнських демократів.

І лише у середині січня, за його планом, парламент мав проголосувати за вотум довіри, що відкрило би шлях до дострокових виборів у березні.

Шольц сподівався, що пізні вибори дадуть йому шанс.

У цьому разі уряд з СДПН на чолі мав би нагоду трохи довше попрацювати з провальними рейтингами.

На боці Олафа Шольца було те, що за специфікою німецького законодавства тільки канцлер має повноваження ініціювати голосування щодо вотуму довіри.

Однак на практиці канцлер не зміг відстояти навіть ці повноваження і поступився тиску.

Свою роль зіграло й те, що лідер опозиційного ХДС Фрідріх Мерц відмовився підкидати очки у кошик конкурента.

Мерц заявив, що ХДС/ХСС не має наміру ставати запчастиною зламаної коаліції.

Це було очікувано з огляду на те, що саме Мерц має найвищі шанси стати наступним канцлером (а отже, зацікавлений у швидших виборах).

Але Олаф Шольц чомусь розраховував, що зможе переконати опонента.

Лідер християнських демократів, навпаки, вимагав провести вибори якнайшвидше, навіть у січні – але таке прискорення було надмірним через складності надшвидкої організації виборчого процесу, та ще й у різдвяний період.

Відповідальна за вибори посадовиця Рут Бранд попередила про те, що це може стати викликом через, серед іншого… складнощі із закупівлею паперу та друку.

Разом із тим, повністю відмовитись від голосування за важливі законопроєкти союз ХДС/ХСС теж не міг, оскільки це дозволило би Шольцу атакувати його за відмову працювати в інтересах громадян.

Тож зійшлись "десь посередині": деякі законопроєкти будуть розглянуті, а голосування за вотум довіри, за умови виконання всіх домовленостей, відбудеться 16 грудня.

Очікувана дата дострокових виборів, попередньо погоджена і з президентом Франком-Вальтером Штайнмаєром – 23 лютого.

Принижений та нерішучий.

Атмосфера, яка супроводжувала баталії за дати та виступ Шольца у середу в Бундестазі, свідчить, що кампанія буде для канцлера нещадною.

У стінах парламенту йому довелося вислухати і від колишніх союзників, і від опозиції, що "жоден уряд не розколював країну глибше" та що саме Шольц "спровокував розрив коаліції".

Канцлер намагався утримувати імідж державного діяча, однак чимало оглядачів відзначили, що більша частина його виступу була нудною.

По суті, Шольцу немає що запропонувати виборцю.

Говорили на дебатах і про Україну.

Олаф Шольц обороняв свій "обережний підхід" щодо підтримки України і лише посилив опір далекобійним ударам вглиб РФ західною зброєю.

Натомість від його колишніх партнерів із ВДП лунали вигуки "Taurus".

До слова, лідер ВДП Лінднер ще минулого тижня взявся атакувати Шольца щодо використання німецьких ракет – він тепер каже, що хотів дати Україні Taurus замість грошей, а Шольц був проти.

Чи так це було – достеменно невідомо, але для Шольца опонування цій тезі стає ще одним викликом.

З боку ХДС/ХСС найжорстокішу критику Шольца на себе взяв лідер ХСС Маркус Зьодер.

Подекуди його атаки межували з публічним приниженням.

"Пане канцлере, ви якось сказали, що ви крутіший (за Мерца).

Це не може бути правдою.

Я не знаю нікого в Німеччині, хто був би менш крутим, ніж ви, пане Шольц", – сказав баварський політики, викликавши глузливий вибух сміху у залі.

Мерц, формуючи образ майбутнього канцлера, намагався виглядати поміркованішим.

Він ухилився від прямих згадок про допомогу Україні, проте заявив, що Німеччині потрібна принципово інша політика, зокрема, у зовнішньополітичній та безпековій сферах.

У минулому Мерц вже натякав, якою може бути ця іншість, закликаючи висунути Владіміру Путіну ультиматум.

Лідер ВДП Крістіан Лінднер звинувачував канцлера в провалі економічної політики, глава "Альтернативи для Німеччини" – у розвалі уряду, який зашкодив країні.

Навіть глава МЗС Анналена Бербок від "Зелених", які залишились у коаліції, стримано кивнула та аплодувала, коли Крістіан Лінднер критикував Шольца за відмову від поставок Україні Taurus.

Хоча загалом її тон на дебатах звучав примирливо.

Єдиним, хто під час дебатів відкрито підтримав Шольца, став його однопартієць, лідер фракції СДПН Рольф Мютценіх.

Утім, попри вкрай різкі заяви, мейнстримні партії не спалюють мости одне до одного.

Адже, як підкреслив Шольц, і після виборів настане новий день.

ХДС/ХСС у разі перемоги будуть потрібні коаліційні партнери, якими точно не будуть ліво– чи праворадикали.

А це означає, що головні гравці нинішніх непримиренних баталій повинні будуть сідати за стіл переговорів, досягати компромісів і формувати уряд.

Але тепер очевидно, що на його чолі буде не Олаф Шольц.

Авторка: Христина Бондарєва,.

журналістка "Європейської правди".