NASA зафіксувала потужний сонячний спалах X2.3

6 листопада 2024 року Обсерваторія сонячної динаміки NASA зафіксувала потужний сонячний спалах, пік якого припав на 8:40 ранку за східним часом. Цей спалах, класифікований як X2.3, досить інтенсивний, щоб потенційно порушити радіосигнали, навігаційні системи та електромережі на Землі. Це також створює значні ризики для астронавтів і космічних кораблів, що працюють на орбіті.

Сонячні спалахи — це раптові спалахи енергії та світла, які вириваються з поверхні Сонця. Вони виникають, коли потужні магнітні поля всередині Сонця закручуються і вивільняють свою енергію, посилаючи інтенсивне випромінювання в космос. Це випромінювання охоплює широкий спектр, включаючи видиме світло, рентгенівські промені та ультрафіолетове світло, і може поширюватися Сонячною системою зі швидкістю майже світла. Сонячні спалахи часто пов’язують із сонячними плямами, які є холоднішими темними ділянками на поверхні Сонця, де магнітні поля особливо сильні.

Сонячні спалахи класифікуються за їхньою інтенсивністю, причому найінтенсивнішими типами є спалахи класу X, за якими йдуть спалахи класу M, класу C і класу B. Спалахи класу X є найсильнішими і можуть мати значний вплив на Землю. Коли спалах класу X спрямований на Землю, він може заважати верхнім шарам атмосфери нашої планети, створюючи перебої в радіозв’язку, сигналах GPS і навіть в електромережах. Сонячні частинки високої енергії також можуть становити небезпеку для астронавтів і супутників на орбіті, потенційно пошкоджуючи чутливу електроніку.

Сонячні спалахи є частиною більш широкого явища космічної погоди, яке включає сонячний вітер і викиди корональної маси (CME) — величезні хмари заряджених частинок, викинутих із Сонця, які часто супроводжують сильні сонячні спалахи. Вчені уважно стежать за сонячною активністю, щоб передбачити сонячні спалахи та пом’якшити їхній вплив на Землю та в космосі. Обсерваторія сонячної динаміки NASA та інші сонячні телескопи по всьому світу допомагають відстежувати ці виверження, надаючи важливі дані для розуміння та реагування на сонячну активність, яка може вплинути на сучасні технології та дослідження космосу.

Обсерваторія сонячної динаміки NASA (SDO) — космічний корабель, призначений для вивчення атмосфери Сонця та магнітної активності. Запущений у 2010 році SDO надає зображення та дані високої роздільної здатності, фіксуючи сонячну активність у безпрецедентних деталях. Ця місія відіграє важливу роль у зусиллях NASA зрозуміти космічну погоду, зокрема зосереджуючись на сонячних явищах, таких як сонячні спалахи, сонячні плями та викиди корональної маси (CME), які можуть вплинути на системи зв’язку, супутники та електромережі Землі.

Оснащений трьома основними інструментами — Atmospheric Imaging Assembly (AIA), Helioseismic and Magnetic Imager (HMI) і Extreme Ultraviolet Variability Experiment (EVE) — SDO вимірює магнітне поле Сонця, знімає атмосферу Сонця в різних довжинах хвиль і моніторить його вихід енергії. Ця комбінація інструментів дозволяє SDO відстежувати зміни в магнітних полях Сонця, температурі та складі атмосфери, виявляючи, як ці фактори впливають на сонячну активність.

SDO обертається навколо Землі у вигідній точці, яка забезпечує безперервний огляд Сонця, передаючи дані в режимі реального часу 24/7. Інформація, яку він збирає, допомагає вченим робити точні прогнози космічної погоди, що має вирішальне значення для захисту земних технологій і космонавтів у космосі.