Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах
Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах

Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах

На виборах в США, де, окрім визначення нового президента, переобиралися усі члени Палати представників та третина членів Сенату, була присутня делегація українських народних депутатів. Вони приїхали як спостерігачі від парламентської асамблеї ОБСЄ і бачили процес зсередини, спілкуючись з представниками двох протилежних таборів. Поки зранку в середу українці прокидалися у легкому шоці під новину про несподівано впевнену перемогу Дональда Трампа, у Вашингтоні була глибока ніч. 

«Главком» поспілкувався з членами нашої делегації з різних політичних сил: поговорили про їхнє сприйняття результатів виборів, які викликали неабияку паніку в українському сегменті соцмереж. Окрім членів делегації, «Главком» також зв’язався із головою фракції «Голос» Олександрою Устіновою, яка перебуває зараз за океаном і добре обізнана в специфіці американської політичної кухні, а також з колишнім главою МЗС та експослом України в США Костянтином Грищенком, який нині проживає в Штатах.

То чи обґрунтований, на думку парламентарів та дипломатів, переполох серед значної частини українців та чого чекати від непередбачуваного нового-старого президента США? Пряма мова.

«Емоційні гойдалки «зрада-перемога» – це наша проблема»

Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах - Фото 1
Микита Потураєв
Голова української делегації у складі делегації Парламентскої асамблеї ОБСЄ

У Меріленді, де наша частина делегації спостерігала за виборами, все проходило абсолютно спокійно. Це ж випробувана роками, перевірена система, яка захищена від фальсифікацій. Атмосфера на дільницях завжди хороша, погода стоїть чудова, люди з задоволенням йшли голосувати. Зважаючи на те, що це був робочий день, роботодавці давали працівникам раніше піти з роботи. Були дзвінки про мінування, але це абсолютно поодинокі випадки.

В американських виборів є така особливість: я входжу у спостережні місії вже на третіх виборах, і кожного року на брифінгах кажуть, що ці вибори були найдорожчими в історії США. На них витрачено цього разу $16 млрд. І, до речі, американці з обох таборів щиро не вважають роздачу грошей за підпис петиції (ідея мобілізації прихильників Трампа, ініційована Ілоном Маском, – «Главком») підкупом виборців. Деякі речі в американській виборчій системі викликають подив, але вона – одна з найстаріших у світі, і ці речі мають своє коріння, пов’язане зі свободами та правами людини.

Щодо саме технологічних особливостей компанії, то, попри те, що її центр тяжіння змістився в соціальні мережі, традиційні лінійні медіа відіграють тут більшу роль, ніж у нас. В Україні все-таки політичне «поле бою» більше відбувається у цифровому сегменті. І в США, до речі, як і у нас, почали просто зникати місцеві медіа. Вони не просто переходять в цифру, а взагалі зникають і заміщуються якимись місцевими блогерами в різних соціальних мережах.

Трамп чітко сказав, що зробить пропозиції обом сторонам, і якщо Путін не погодиться, то йому буде непереливки

Ще є не новий тренд, але на цих виборах  він яскраво проявився – падає змістовність кампанії. З обох сторін все переходило на емоції, обопільні звинувачування, більше використанню гасел. Ну, ми чудово знаємо, що це таке. Можливо, якщо народу це зайшло, цей тренд буде довготривалим, а, можливо, маятник хитнеться в зворотній бік.

Щодо результатів виборів, то нам треба зав’язувати з постійними сподіваннями на когось, а просто спокійно працювати з тими політиками, які є. Це наша проблема, що ми постійно знаходимося на емоційних гойдалках «зрада-перемога». Війна вже мала виховати в нас дорослість.

І не треба зайвий раз шукати потаємних смислів там, де їх нема. Трамп чітко сказав свого часу, що зробить пропозиції обом сторонам, і якщо Путін на пропозицію не погодиться, то йому буде непереливки. Якщо Трамп забезпечить Україну всім, аби вона перемогла, це ж буде зовсім непогано.

Звісно, владі доведеться наново налаштовувати зв'язки не лише з новою президентською адміністрацією, складу якої ми поки не знаємо, а й з новими конгресменами, багато з яких взагалі нічого не знають про Україну. Це і для Офісу президента задача, і для МЗС, і для посольства, і для депутатського корпусу. Наше завдання зараз – з холодною головою спокійно чекати остаточного підбиття підсумків і спокійно починати розмовляти з новими людьми.

«Не думаю, що серед амбіцій Трампа є програш України»

Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах - Фото 2
Іван Крулько
Нардеп, «Батьківщина»

Для мене особисто сюрпризом цей результат не став. Його можна було прогнозувати хоча б по тому, як до цього в США проходили проміжні вибори, зокрема, в тих штатах, які коливалися. Цікаво, що Трамп став найповажнішим за віком президентом Сполучених Штатів, і він став тільки другим президентом в історії, який буде носити титул двох президентів – 45-го та 47-го (другий – Говард Клівленд, який ставав президентом з перервою в один термін – в 1885 та 1893 роках, – «Главком»).

Саме Трамп надав Україні першу летальну зброю

Щодо наслідків цих виборів для України, то нам інколи здається, що ми є тим центром Всесвіту, навколо якого крутяться всі події у світі. Це не зовсім так, точніше, зовсім не так. І ми це повинні для себе спокійно і чітко усвідомлювати. Нам треба буде дуже наполегливо працювати з новою адміністрацією, і це буде не проста прогулянка, а тяжка робота. І не завжди треба звертати увагу на риторику, особливо передвиборчу, а треба буде дивитися на дії. Навряд чи в Україні хтось додумається запитувати Трампа, як там справи стосовно тих 24 годин, за які він обіцяв завершити війну.

Трамп, безумовно, буде виходити виключно з прагматичних інтересів Сполучених Штатів Америки. Якщо Україна буде в його розумінні серед пріоритетних тем в цих інтересах, то ми маємо цим скористатися.

Насправді, якщо згадати часи попереднього президентства Трампа, тоді риторика якраз була для нас менш оптимістичною, ніж дії. Саме Трамп надав Україні першу летальну зброю, саме за його президентства нам були надані «джевеліни» і призупинено будівництво «Північного потоку – 2». І треба задатися риторичним питанням – а чи вигідна для Сполучених Штатів поразка України?

Вона означатиме поразку самих Сполучених Штатів, тому що вони вже вклалися в цю війну своїми технологіями та зброєю. А Трамп – не з тих, хто готовий програвати, він себе вважає переможцем. Тому не думаю, що серед цих амбіцій є місце програшу України і послаблення позицій його країни у світі.

«Трамп поставить Путіна перед складним вибором»

Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах - Фото 3
Ярослав Юрчишин
Нардеп, «Голос»

Загалом кампанія пройшла дуже гладко, і ніяких суттєвих відхилень від норм не було. А запобіжні безпекові заходи були цілком логічними, зважаючи на попередні події у 2021 році. Перемогли ті, хто були більш були націлені на перемогу, більш рішучі. При цьому завжди, і в Штатах зокрема, виборча риторика відрізняється від післявиборчої діяльності, хай і не категорично. І я б не переймався словами Трампа про те, що він завершить війну за 24 години. Це дуже гарне гасло, але поняття «24 години» – дуже умовне. Можна ж казати, що рахувати їх треба від сьогодні, а можна – що після чергових переговорів чи ще якоїсь точки відліку. Виборчі гасла дуже нечасто мають тенденцію до прямого втілення.

Найбільш позитивним для нас є те, що тактика відрізання хвоста коту частинами, яку практикувала адміністрація демократів, відійде, бо адміністрація Трампа – це адміністрація рішень, хай часто і помилкових, але швидких. Це те, чого нам дуже не вистачало за Байдена. Бо іноді навіть помилкове рішення, прийняте вчасно, набагато краще, ніж хороше, але відкладене. Помилку, якщо її вчасно усвідомити, є можливість виправити.

Ще з позитивів можна назвати те, що не буде затягування оголошення результатів і це дещо поверне довіру до виборчої системи. Якби перемогла Камала Гарріс, то 100% цей процес затягувався б до останнього.

Новий президент США поставить Путіна перед досить складним вибором. Трамп відомий в бізнесі тим, що бере, те що хоче. Він буде схиляти Путіна до переговорів, а якщо той буде виляти і намагатися виторгувати для себе кращу ситуацію, це може буде добре для нас.

Адміністрація Трампа – це адміністрація рішень, хай часто і помилкових, але швидких

Але нам треба дуже серйозно дорослішати, наша комунікація має виходити не з наших інтересів, а з інтересів Трампа – треба розуміти, що йому може бути цікаво. Наприклад, ідея з заміною американських військових в Європі на українських для Трампа є привабливою, про що казала не одна людина з його команди.

Тож з хорошого ми можемо сподіватися на швидку зміну адміністрації, з поганого (і це те, що нам ніколи не вдавалося) – ми мусимо не прикидатися дітьми, яких треба зрозуміти, обійняти і допомогти, а виходити з дорослої позиції, що ця адміністрація не є дружньою до нас. Нам треба зрозуміти її інтереси, намацати, де вони перетинаються з нашими і намагатися розвивати саме ці напрямки. Треба знайти ті точки дотику, які допоможуть переконати Трампа, що справді єдиний шанс зробити Америку великою – це забезпечити перемогу демократії у війні з тоталітаризмом. Ми маємо показати, що не лише можемо протистояти Росії, а робимо це максимально ефективно, і допомога нам дасть можливість справді навести лад в даному регіоні.

Серед республіканців, особливо в Сенаті, переважна більшість є поміркованими, хоча на ажіотажі, можливо, ключові місця можуть зайняти більш радикально налаштовані. Але малоймовірно, що риторика MAGA (радикального крила республіканців, яке, зокрема, виступає за повне припинення допомоги Україні – «Главком») стане риторикою всієї Америки.

Ключовий аргумент наших друзів серед республіканців з групи підтримки України, які перемогли в своїх штатах, – що першу зброю Україні насправді надав Трамп. Тобто в критичних ситуаціях він готовий на важливі рішення. А рішення в своїй команді приймає він сам. Хоча дуже багато залежить від того, хто формуватиме зовнішньо-політичний курс, і, зрештою, Майк Помпео, який цим займався раніше, залишився в команді Трампа. Його залучення не стовідсоткове, але дуже ймовірне, а з ним певний рівень взаємодії вже напрацьований.

«Ми можемо стати свідками становлення нової світової політичної конструкції»

Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах - Фото 4
Ексміністр закордонних справ, колишній посол України в США

Наразі лишається відкритим питання: чи Трамп бере абсолютну владу? Вона і так у нього буде надзвичайною за будь-яких умов: вже й сенат його і Верховний суд, і, власне, президентські повноваження.

Все це дозволяє Трампу проводити дуже проактивну політику, але якщо республіканці беруть ще й нижню палату Конгресу, це буде якісно зовсім інша ситуація. Звісно, всі рішення принципово буде визначати Трамп, але багато залежатиме від того, хто конкретно буде займатись питаннями України, війни з Росією, бо важливо, хто імплементує ідеї і яким буде зворотній зв'язок.

Що точно можна сказати: це буде період абсолютно непередбачуваних, дуже емоційних та швидких, і одночасно, можливо, дуже серйозних рішень, вплив яких буде відчуватися десятиліттями. Ми можемо стати свідками становлення підвалин нового політичного устрою США та світової політичної конструкції.

Те, що когось депортувати будуть, жодних сумнівів нема

Під час першого президентського терміну Трамп був новим політиком, який намагався оточити себе професійними людьми, з певним досвідом. Зараз же, судячи з усього, навколо нього будуть лояльні люди, налаштовані дослухатись до його ідей і відпрацьовувати їх, а не розказувати, як і чому неможливо щось зробити. І те, що Трамп повторював кілька років, він буде робити. Звісно, він не буде депортувати 20 млн мігрантів, як казав, тому що стільки просто немає, але те, що когось депортувати будуть, у мене жодних сумнівів нема.

Якщо підсумувати, то ми побачимо кардинальні зміни, які будуть обмежуватись тільки можливостями їх реалізації. А ці можливості залежатимуть від того, наскільки повними будуть остаточні владні повноваження нового президента.

«У Палаті представників є небезпека хаосу»

Чому не треба боятися Трампа? Пряма мова українських спостерігачів на американських виборах - Фото 5
Олександра Устінова
Нардеп, голова фракції «Голос»

Зараз сама Демократична партія, судячи з заяв, розуміє, що ставка на українців в ключових штатах не зіграла. Зокрема, й через останні рішення Білого дому щодо ненадання Україні потрібної зброї і заборону бити далекобійними ракетами. Вони зіграли проти демократів.

У тій же Пенсильванії в Сенат проходить від республіканець Девід Маккормік – до речі, у нього дуже хороше ставлення до нас, а його племінник рік в Україні прожив вже під час війни, коли приїхав волонтерити. Це демонструє загальну тенденцію, що люди в штатах, де проживає наша велика діаспора, на жаль, були розчаровані, особливо останнім часом, рішеннями адміністрації Байдена.

З інших факторів я б виділила таке: вважалося, що за Трампа не будуть голосувати жінки, але показник підтримки жінок у нього від виборів до виборів зростав, а Камалу жінки підтримали навіть менше, ніж підтримували Байдена. Те саме стосується старшого покоління 65+. Я впевнена, що певним тригером стало, зокрема, питання кордону, яке дуже сильно розігріли республіканці. В останні кілька місяців навіть демократи почали говорити, що треба приймати якісь рішення щод нелегальної міграції, розуміючи, що це «заходить» виборцям.

Що стосується подальшої підтримки України, то в ключових комітетах була повна підтримка України і серед демократів, і серед республіканців. Якщо говорити про майбутню президентську адміністрацію, то дуже важливо, хто там буде ключовими персонами. Якщо Майк Помпео стане міністром оборони, – це буде для нас супервигідна кандидатура, бо він постійно їздить в Україну навіть під час війни. Знаю, що він особисто переконував Трампа підтримати питання надання допомоги Україні, коли воно застрягло в Конгресі. Також важливими є ще дві посади – державного секретаря та радника з національної безпеки. Залежно від того, хто буде входити в близьке коло Трампа, і будуть прийматися подальші рішення.

Всі говорять про перемогу Вікторії Спартц, але ніхто не звернув увагу, що у Вірджинії в Палату представників зайшов інший українець…

Дуже погано, що з посади лідера республіканців в Сенаті пішов Мітч Макконнел – один з найбільших наших друзів. Але я бачу, що серед тих сенаторів-республіканців, які заходять, є наші друзі, які нас підтримують. Наприклад, у Небрасці лідирує республіканець Дон Бейкон, який був співголовою ветеранського кокусу і реально просував українську адженду. Я сама його і в Харків возила, і далі Харкова, куди небагато конгресменів доїжджає. І такі республіканці для нас навіть важливіші, ніж демократи, бо вони будуть боротися за нас всередині партії. Всі говорять зараз про перемогу Вікторії Спартц, але ніхто не звернув увагу, що у Вірджинії в Палату представників зайшов інший українець – Євген «Юджин» Віндман. Його брат-близнюк Александр злив свого часу документи у тій самій знаменитій телефонній розмові Трампа та Зеленського.

Мені незрозуміле загальне здивування та відкриття, що Сенат тепер буде повністю республіканським. Це було зрозуміло ще кілька місяців тому. Але якщо «червоний» Сенат був прогнозованим, то от сподівання, що Білий дім залишиться «синім», не виправдалися. А провал в президентській гонці коштував демократам і просідання в Конгресі, бо люди зазвичай голосують за ту ж партію, яку представляє їхній фаворит на посаду президента.

Утім, є кілька позитивних сигналів: жоден республіканець, який публічно підтримував Україну, не програв внутрішні «праймеріз», а ті з них, хто вже зайшли у Конгрес, її підтримують. І я впевнена, що політика Конгресу буде зваженою. Більшу проблему я вбачаю у хаосі: голосування щодо України в Сенаті завжди проходили без проблем, а от Палату завжди штормило. Те, що я зараз бачу за екзит-полами, – у демократів в ній буде лише на три голоси більше. Це означає, що повториться така сама жахлива ситуація, яка була в минулій Палаті, коли рішення приймалися мінімальною кількістю голосів. І будь-який конгресмен міг в будь-який момент поставити питання про зняття спікера. І оця нестабільність – це набагато гірше, ніж перевантаження Сенату, яке було очікуваним.

Павло Вуєць, «Главком»

Джерело матеріала
loader