Dragon Age: The Veilguard. Пік толерантності, ганьба для фанатів та найгірша гра в серії

З упереджених оглядів Dragon Age: The Veilguard здається феноменальною грою, найкращим проєктом року, ледь не ідеальною RPG, але фанати серії розчаровані забавкою з ніг до голови. Хоч багато незалежних видань вщент розкритикували Dragon Age: The Veilguard (цілком заслужено), але в гри є й приємні моменти, які обов’язково згадаємо в цьому холоднокровному огляді-аналізі очікуваного продовження легендарної RPG.

Увага! Редакція ITC.ua просить сприймати цей текст виключно як журналістське дослідження гри з персональною думкою автора статті. Ми з повагою ставимось до всіх людей, незалежно від їх расової, релігійної, або сексуальної ідентичності. В статті можливі сюжетні спойлери!

Оптимізація, графіка та технічний стан гри

Якщо на ігрових приставках Dragon Age: The Veilguard працює стабільно, виглядає добре і грається плавно, то з комп’ютерами, як завжди, не все так просто. Ця забавка розділить фанатів ПК на два табори, адже одні будуть цілком задоволені продуктивністю гри, а інші зі сльозами на очах будуть дивитися на свої системні блоки вартістю $3000-5000, які не можуть забезпечити високу частоту кадрів.

Гра розроблялася для консолей (як більшість сучасних ААА), але, забігаючи наперед, порт для Windows комп’ютерів вийшов непоганим в плані стабільності. Тестували Steam версію Dragon Age: The Veilguard на комп’ютері з AMD Ryzen 9 7900 та AMD Radeon RX 7900 XTX з широким 21:9 монітором в роздільній здатності 2560х1080, 3440х1440, 5120х2160, 7680х3240 пікселів з різними налаштуваннями графіки.

Під час першого запуску на гравця чекає довга компіляція шейдерів. Власники 7-8 річних процесорів середньо-високого класу можуть піти погуляти на 20-30 хвилин, поки завершиться процес, бо для 12-ядерного AMD Ryzen 9 7900 знадобилося майже 10 хвилин.

Потужності AMD Radeon RX 7900 XTX вистачає для гри в 4K, 5K, 6K, 7K, 8K, але обов’язково використовувати агресивний пресет Intel XeSS або AMD FSR, щонайменше Balanced, а краще Performance.

RT on:

RT off:

З трасуванням променів є проблеми, особливо коли на екрані багато води. Наприклад, в роздільній здатності 2560x1080p отримуємо 30-40 FPS біля водоспаду з максимальною графікою без апскейлу. 

В боях також не вийде тримати 60+ FPS з такими налаштуваннями графіки і це лише трохи більше Full HD з RX 7900 XTX. На моніторах Ultra HD буде справжнє слайд-шоу.

Вимикаємо RT і маємо 130-150+ FPS, а зниження налаштувань графіки дозволяє бавитися навіть на слабких ПК.

Текстури бувають дуже якісні, а бувають жахливі. Об’єкти оточення намальовані непогано, мають добру деталізацію. Вогонь виглядає жахливо, примітивно, наче в грі 2005 року.

Обличчя несюжетних NPC зроблені погано, ліниво, неякісно, як і більшість фонових текстур. Ключові персонажі виглядають добре, хоча й нереалістично. Відчувається певний стиль Disney. На обличчі не вистачає деталей – така ж сама проблема є в Starfield. Порівняймо деталізацію в The Callisto Protocol, Starfield та Dragon Age: The Veilguard. Як видно зі знімків екрана, різниця колосальна. 

В деяких катсценах через дивне освітлення з’являється надто багато «мила», хоча грали забавку на максимально можливій графіці. 

Трасування променів працює непогано, втрати FPS в легких локаціях невеликі, але в боях з великою кількістю яскравих епілептичних ефектів частота кадрів сильно впаде, тому краще взагалі вимкнути RT.

Загальна оптимізація Dragon Age: The Veilguard середня і системні вимоги відповідають тому, що написано Steam. Гру не назвати поганою технічно, бо вона з низько-середніми параметрами графіки все ще виглядає адекватно та буде плавно працювати на слабких ПК. Зате чим вищі налаштування ставимо, тим менше від них сенсу і сильніші втрати FPS. 

Технічно Dragon Age: The Veilguard можна поставити оцінку 6.5/10, не менше, але це заслуга Back-End частини гри, бо графічний стиль все ще слабкий, як для флагманської ААА RPG 2024 року. Це ж чудово, гра, напевно, цікава та якісна не лише в цьому плані? Зовсім ні, бо найбільші проблеми починаються глибоко всередині гри під час проходження, але давайте все за порядком. 

Стилі, класи, фракції та редактор некрасивих героїв

Створення персонажа відображає чималі старання розробників догодити геть всім етнічним діаспорам та сексуальним меншинам – в грі можна обрати стать героя, яка насправді не прив’язана до його статі. Наприклад, зробити здоровенну «жінку» в тілі чоловіка, яка називає себе They/Them і має грубий голос.

Та ні, білого чоловіка чи жінку створити також можна, але здебільшого гра пропонує на головному екрані вибору раси здебільшого саме представників таких національностей. Прямий натяк на реальний відсоток співвідношення людей за національністю у світі? DEI система (різноманітність, справедливість та інклюзивність) працює на повну, буквально проноситься по ігровій індустрії на шостій передачі.

Всього доступно чотири раси (кунарі, люди, гноми, ельфи) та три класи. Різноманітність начебто є, але стандартний набір «Воїн, Вбивця, Маг» можна було б розширити за 10-річну перерву. Фракцій шість: Антиванські Ворони, Варта Скорботи, Володарі Фортуни, Дракони Тіні, Завісні Мандрівники, Сірі Вартові. 

Від зовнішнього вигляду не буде залежати стиль гри та розвиток сюжету, як і характеристики героя, але вибір фракції чи класу має прямий вплив на геймплей.

Редактор має багато опцій, хоча більшість з них абсолютно непотрібні, або ж надто сильно обмежені. Наприклад, зробити струнку, фігурну жінку сексуальної статури (яка щодня присідає 900 разів в спортзалі) просто неможливо. Різниця між мінімально та максимально можливими розмірами сідниць неймовірно мала – рух повзунка майже нічого не змінює! 

Хочеться більші груди та широкі стегна – будьте ласкаві, зробіть персонажа схожим на бочку. Є й можливість зробити героя огидним, буквально. Розробники не пожаліли часу, щоб додати різноманітні шкірні захворювання, висип, шрами від операцій зміни статі тощо. А ще можна зробити жінку з лисиною або з чоловічим голосом.

До речі, голоси жіночих персонажів в більшості випадків чомусь неприємні. Голос створеного мною героя був вийшов більш-менш адекватним, але ледь не кожен третій NPC жіночого роду розмовляє дивним прокуреним голосом.

Після 20 хвилин дослідження редактора було прийнято рішення створити Бекірову Олену Емірівну:

Гетеросексуальна українка з татарським корінням, народилася в Криму в 1994 році, ріст 170 сантиметрів, вага 45 кілограмів, натуральне темне волосся, немає татуювань, мінімальний макіяж (лише очі), фізично здорова, спортивна, не має шкідливих звичок і шкірних захворювань, характер спокійний, врівноважений, інтелект вище середнього, за професією маг, вміє готувати на кухні (не феміністка).

Зав’язка сюжету, тривалість проходження

Чимала частина сюжетної інформації в  Dragon Age: The Veilguard подається через монолог оповідача на фоні анімованих картинок (економія на повноцінних катсценах) і саме з розповіді в такому стилі розпочинається сюжетна лінія.

Приблизно через 10 років після подій Dragon Age: Inquisition відомий з попередніх частин, ельф Солас вирішив зруйнувати Завісу (Вуаль, Бар’єр), наслідки чого загрожують всьому живому. Про силу, потенціал та нестабільність Вуалі йшлося в третій частині Dragon Age, хоча для нових гравців коротких інформаційних введень буде недостатньо для повного розуміння.

Рук (головний герой) разом зі своєю командою намагається зупинити цей процес, їм це наче вдається, хоча все ж щось пішло не так. Світ начебто врятовано, але на волю вирвалися два ельфійські боги, які мають не дуже мирні плани. Варик сильно поранений, а Солас поселився в голові Рук і гравцю доведеться знайти відповіді на багато питань.

Що за загрозу несуть випущені на волю боги, чи можна довіряти словам Соласа, та як уникнути чергового кінця світу, який лише вдалося відстрочити, а не зупинити? Не проблема, бо відважна жіноча команда всіх врятує, поки слабкі чоловіки будуть плакати в подушку!

Для новачків Dragon Age деякі моменти зав’язки будуть не дуже зрозумілими, але якщо розібратися у всесвіті гри та уважно слухати чисельні діалоги/монологи, то все стає на свої місця. Чим більше грати, тим зрозуміліше все стає. Головне не пропускати катсцени.

Лор гри великий, інформації про все і всіх багато, діалоги займають до 50% всього часу, а також для любителів детально досліджувати всесвіт гри є додаткова інформація в різноманітних записах, розкиданих по локаціях.

В сюжетній лінії фігурують добре знайомі персонажі з попередніх частин  Dragon Age, а також з’являються абсолютно нові. Гравець розбирається наслідками недавніх подій, а між місіями старається знайти відповіді на важливі питання в діалогах з Соласом, якому не дуже хочеться довіряти.

Приємний жіночий колектив:

Отже, Рук знову вирушає на порятунок світу, попутно збираючи команду героїв. Забігаючи наперед, нові герої без смаку, зроблені ліниво, з агресивно нав’язаним фемінізмом, але про це в окремому розділі.

Всього в грі є три акти, 44 місії та додаткові квести. За різними оцінками для повного завершення сюжетної лінії без сторонніх завдань потрібно щонайменше 20-25 годин геймплею. Це схоже на правду, бо для завершення першого акту в мене пішло 10 годин, причому не затримувався на жодному босі. Повне проходження Dragon Age: The Veilguard займе від 50 до 100 годин.

«ARGB+», толерантність, інклюзія

Думки щодо гри в інтернеті сильно розділилися. Великі видання хвалять забавку, а незалежні оглядачі втоптують в землю, мовляв, це найгірше, що виходило за останні 20 років. Будемо відверті, правда десь посередині, тому постараємось її відшукати. Якщо розглядати Dragon Age: The Veilguard як окрему гру, яка ніяк не пов’язана з попередніми частинами, то цілком згодиться для разового проходження, але фанати будуть ненавидіти новинку, особливо ті, хто покохав першу частину.

Це інша RPG з дуже позитивним світом, яскравим, світлим, дружнім, веселковим. Десь неподалік точно мають стрибати єдинороги та поні. Якщо коротко, то Dragon Age: The Veilguard зовсім не має атмосфери темного фентезі – це абсолютно нова гра, яка чхати хотіла на канони. Складається враження, що BioWare (та й не тільки вони) взялися перевиховувати ціле покоління геймерів. Що ж, подивимось що з того вийде. 

З перших хвилин геймплею розробник годує гравця фемінізмом у всій красі і продовжує робити це протягом всієї кампанії. Принципи створення такого сюжету дуже прості: жінки сильні, сміливі, рішучі, готові йти в бій, а чоловіки слабаки, нікчеми, плаксії. 

Після поранення Варик просить відпочинку. Він показаний втомлений, виснаженим, не здатним битися, визнає свою слабкість і просить спокою в ліжку, а Хардінг в катсценах поводиться цілком протилежно: «Я сильна, я жінка, я воїн, немає коли відпочивати, я можу йти в бій, я краща!». Звісно, гном-чоловік нехай полежить, а гном-жінка непереможна завойовниця світів, терпить біль, а не ниє, як представники «сильної» статі.

Ініціатива, сила, впевненість та лідерство в Dragon Age: The Veilguard відчувається в героїв, але не чоловічих. Майже всі вони (їх ще й мало) в цьому всесвіті показані слабкими, а особливо європейської зовнішності. В процесі очищення селища від нечисті натикаємось на білого чоловіка, на вигляд наче німець-блондин.

Виявляється, що він за гроші продав своє село і дозволив статися такому горю. Люди загинули через жадібність цього мужчини. Його доля попадає в руки жінок і вони можуть пожаліти, подарувати життя нікчемному, слабкому, бездушному білому чоловіку життя, який ледь не плачучи про це просить в сильних рятівниць світу, або ж вбити. Звісно, на його місці не міг бути хтось іншого кольору, бо це було б хамством та зневагою інших культур.

Одиничний випадок? Та ні, це лише початок тенденції і вказівник морально-етичного напрямку, в якому гравця ведуть надалі. «Чим далі в ліс, тим більше дров», тобто просуваючись сюжетом подібного бачимо все більше і більше. Гра вчить нас, що «жінки рятують світ, а чоловіки умовно миють туалети, готують на кухні та тихо плачуть в подушку, а особливо чоловіки європейської зовнішності, бо «мужчини кольору» все ж мають значно більше сильних якостей».

Суб’єктивно, але від чоловічих напарників толку також небагато в самому процесі гри. Здібності Луканіса та Дарвіна здалися надто слабкими, а зі 100% жіночими командами грати було набагато простіше, особливо проти босів.

Світ наповнений людьми, ельфами, гномами, кунарі, які переїхали у всесвіт Dragon Age з Індії, Сомалі, Мексики, В’єтнаму, Тибету, Алжиру, Конго, Куби, Аргентини, Нігерії, Чилі, Індонезії, Малайзії, Судану.

Та це все дрібниці порівняно з тим, як ліниво розробники розкривають персонажів та в які тісні рамки ставлять гравця. Dragon Age: The Veilguard не дозволяє бути поганим, бо це всесвіт ідеально позитивних героїв, які не посміють образити одне одного, ні за яких обставин. 

Гравець не може бути поганцем, взагалі. Найбільш негативні відповіді, приправлені добрячою порцією толерантності і все ще звучать дуже позитивно. Наш персонаж може бути або добрим, або дуже добрим. Гарно, коли є з чого вибирати.

До цього можна ставитися лише позитивно, або дуже позитивно, поганої відповіді не передбачено. Це ж лише RPG гра у фантастичному світі. Хіба обов’язково засмічувати і без того нудні катсцени такими, однозначно зайвими, діалогами?

Насправді такої прямої і супер агресивної пропаганди ARGB+ не так багато, як можна подумати з цього прикладу. Гра більше про фемінізм та рівність всього і всіх, причому зводить це в абсолют. Саме через бажання зробити всіх нейтральними, персонажі не мають чогось унікального, зникла харизма і те, що змусило б відчувати переживання за улюбленого персонажа з боку гравця.

Якщо бути об’єктивним і холоднокровним, то саме це є головним недоліком гри, а не наявність представників сексуальних меншин чи надмірна расова різноманітність. Dragon Age: The Veilguard — вже не Dragon Age, а якась інша гра в паралельному всесвіті, який не належить до канону, як і 7-9 епізоди Зоряних Війн ніхто з фанатів не вважає каноном.

Механіка, розвиток героя, складність, поріг входження

Світ гри виглядає начебто непогано (як для свого стилю), але взаємодіяти можна лише з ящиками/бочками, де зрідка знаходиться лут. Деякий вогонь слугує лише декорацією, а інший робить шкоду.

Більшість об’єктів у світі не мають ніякої взаємодії:

В місті можна погладити котика чи собаку, перекинутись словом з випадковим NPC. Завалити дерево, розбити будь-який камінь чи стіну, вбити NPC не можна. Навіть вбивство лісових тварин не має анімації – вони буквально випаровуються після знищення. Анімації руху іноді бувають рвані, особливо якщо вертіти героєм вправо-вліво, не відчувається інерція героя. Пісок залишає нереалістичні сліди, взаємодія з рослинністю мінімальна.

В Dragon Age: The Veilguard неможливо стрибати, зате персонаж автоматично вилізає на підвищення під час руху. Колізія не ідеальна: невидимі стіни та поверхні присутні, але в не невеликій кількості, й то якщо добре пошукати. Зазвичай персонажі реалістично згинають ноги, спираючись чоботом на поверхню, хоча на дивані героїня просто левітує.

Елементів платформингу немає, а точніше все дуже спрощено. Переміщення по вузьких дощечках автоматичне – впасти з перекладини неможливо. В інших місцях зсунутися з краю карти все ж реально, якщо робити це умисно, але ніякого покарання за це не буде, натомість миттєвий респавн без завантаження гри.

За вісім годин гри на середній складності в мене не було жодної смерті. До механік легко звикнути, а гра навчає по ходу боїв, плавно підвищуючи складність противників. На екрані завжди буде багато підказок, порад, а рівні буквально завалені пляшками для регенерації здоров’я.

Будь-кого можна затикати лівою клавішею миші та пробілом:

Суб’єктивно, гра неймовірно легка, але є можливість підвищити складність вручну через головне меню. Це відчутно вдарить по тих, хто грає за персонажів дальнього бою, як я, адже прицілюватися стане значно важче (без автоматичного наведення).

Це дасть можливість відчути трохи хардкору для любителів труднощів, а казуали пройдуть забавку однією рукою, а іншою будуть поїдати чипси. Звісно, на мінімальній складності грати зовсім нецікаво, бо персонаж стає майже безсмертним, а противники наче скляні.

Магом особливо легко битися проти босів, тобто коли є одна велика ціль, а не багато малих, розкиданих по арені. Саме так легко сконцентруватися і вчасно натиснути пробіл для ухилення, а потім розстрілювати чарівною паличкою безпомічного ворога. Якщо звикнути до такого стилю і трохи старатися, то босів можна проходити без отримання шкоди.

Головний герой і його помічники мають базові здібності та ультимативну з широким деревом розвитку та трьома головними напрямками. Детальний опис і візуалізація вмінь допоможуть вирішити, що прокачувати саме зараз, а що почекає. Крім здібностей є спеціальні підсилення атаки для удару по площі, комбінації блокування тощо.

Прокачка досить швидка за мірками однокористувацьких RPG. Паралельно зі своїм героєм потрібно підсилювати союзників, а також одягати їх в екіпірування, яке також потрібно покращувати за різноманітні ресурси, розкидані по ігрових локаціях. 

Напарники гравця безсмертні, мають корисні здібності, які наносять шкоду, дають позитивний ефект для нашого персонажа, лікують, сповільнюють час, ослаблюють ворога тощо. Гра весь час підказує, якщо можна скомбінувати ті чи інші здібності наших помічників для підсилення ефекту. Тактичний режим на клавіші Tab дає рукам перепочити і подумати, на яких ворогів націлити здібності.

Якщо не грати на максимальній складності, то майже всі вміння союзників виявляються непотрібними, бо достатньо спамити лікуванням: з безкінечними «аптечками» кожні 15-20 секунд можна впевнено йти напролом до більшості ворогів, не переймаючись за своє здоров’я.

Я брав в команду двох героїв-підтримки з лікувальними здібностями і саме з таким набором персонажів проходити босів було найлегше. Це дозволяє йти на пролом, бути наглим, помилятися майже необмежену кількість разів, щоразу заліковуючи рани.

Цікаво й те, що гра наче піддається, коли в гравця мало здоров’я: ворог завжди залишає мізерну кількість одиниць здоров’я, щоб була можливість полікуватися. Наприклад, бос комбінацією ударів забирає 40-45% максимального здоров’я героя, але у нас зараз є лише 25%. Під час атаки він не вбиває персонажа, а залишає його ледь-ледь дихаючим.

Вийшло все відносно слабенько, але не жахливо, просто не за канонами Dragon Age: швидкий геймплей, залежний від реакції гравця, проста та зрозуміла прокачка, низький поріг входження та підбір складності для геть всіх видів геймерів. 

Сумнівна преса, цензура та реальні відгуки

Розробники BioWare пішли хитрим шляхом, побоюючись справжньої критики незалежних видань. Майже всі «передові ЗМІ» похвалили забавку, назвали її грою року, розцілували з ніг до голови, виписуючи красиві епітети, вихваляючи все те що ненавидять геймери в DEI-забавках. 

Попри похвалу журналістів, Dragon Age: The Veilguard отримала лавину критики від гравців. Компанія відразу почала з цим боротися, закуповуючи тисячі позитивних відгуків в Steam. Ферми ботів почали активно строчити гарні відгуки за чітким сценарієм. Багато з цих текстів повторюються і перекладаються на різні мови. І це студія, яка зробила гру за чверть мільярда доларів США?

Цього виявилось мало і ціла спільнота відомого стрімера Asmongold була заблокована на Reddit через критику гри за її надмірну увагу сексуальним меншинам в сюжетній лінії та гіперінклюзивність, яка буквально переросла в расизм відносно білих людей з традиційними цінностями. Не згідний з нашою думкою? Заблокувати негайно!

Через кілька днів після релізу Інтернет заполонила хвиля негативних оглядів та відгуків про гру. Деякі з них перебільшують, бо гра хоч і невдала, але має й свої переваги, про які згадали в огляді. Технічно це не провальний продукт, який мав потенціал, але знайшлися й такі, що буквально облили брудом Dragon Age: The Veilguard там, де це не було доречним.

Все ж, більшість відгуків були об’єктивними і дали зрозуміти загальну картину: гра точно не тягне на ту оцінку, яку виставили упереджені журналісти. Так само аргументовані відгуки в Steam здебільшого негативні. Хоч все ще середня оцінка залишається високою завдяки тисячам ботів, тенденція йде не на користь збільшення продажів – люди дізналися правду, яку вже не заховати за ширмою нещирих журналістів.

На сайті Metacritic гра також отримала поганий рейтинг 3.8/10 попри величезну кількість куплених відгуків 10/10. Якщо відкинути відгуки ботів, то оцінка була б не більше ніж 1.5/10. Фанати не просто розчаровані, а від щирого серця ненавидять Dragon Age: The Veilguard. Це гра для абсолютно нових геймерів, які ніколи не торкалися оригіналу Dragon Age.

Висновки

Можливо, якби не принцип DEI, то Dragon Age: The Veilguard стала б великою грою, яка повернула б минулу славу відомої серії та вшанувала пам’ять оригіналу. Замість концентрації уваги на покращенні графіки та оптимізації (гра все ще відносно непогано оптимізована для ПК, хоча й не ідеально) студія BioWare приділила увагу саме тим пунктам, які фанати зовсім не хочуть бачити в Dragon Age.

Схоже, що провал гри Concord та багатьох DEI-фільмів Marvel з сильними, незалежними, розумними жінками та нікчемними, слабкими чоловіками (яких майже немає на екрані, а якщо й є, то скоріше негативні персонажі) нічого не значить для EA та BioWare.

Суперечливі рецензії та відгуки, жорстока цензура критиків та відмова дивитися на світ без рожевих окулярів – важко сказати чи окупить себе Dragon Age: The Veilguard, адже поточні продажі поки залишають бажати кращого, особливо на фоні Baldur`s Gate 3, Dragon`s Dogma 2 чи Starfield, які також відзначилися своїми нюансами, але хоча б добре продалися.

Замість ще кількох абзаців тексту, якого й так вийшло забагато, висновки сформуємо у вигляді тез, які максимально влучно передають поточний стан гри, її особливості, переваги, недоліки, геймплейні враження та саму сутність всього, що відбувається упродовж проходження:

• Стабільна версія для Windows з мінімальною кількістю багів та з підтримкою апскейлерів DLSS, XeSS, FSR;
• Підтримка надшироких та ультрашироких моніторів, але діалоги відображаються лише в співвідношенні сторін 16:9;
• Дещо завищені вимоги для ультра графіки з мінімальними графічними покращеннями, немає генератора кадрів для AMD Radeon, значне навантаження на процесор;
• Не найкраща казуальна графіка з мультиплікаційним стилем, надмірна «кислотність» оточення та ефектів в боях псує атмосферу, віддаляє від оригіналу, робить гру дитячою;
• Редактор персонажа має багато опцій, але з сильними обмеженнями для формування красивих героїв, натомість є велика кількість елементів, які роблять героя буквально огидним;
• Наполовину відкритий світ з непоганим рівнем деталізації, різноманітними локаціями, але більшість з них надто яскраві, світлі, «кислотні» без похмурої атмосфери темного фентезі, як в оригіналі;
• Низька складність, невисокий поріг входження та простота геймплею, прокачування, розвитку персонажів, але є можливість налаштувати складність вручну для любителів «грінду»;
• Посередньо розвинута RPG частина гри, натомість реакція гравця вирішує в боях значно більше за тактику та послідовність прокачування персонажа;
• Значний акцент сюжетних діалогів на інклюзії, толерантності, взаємоповазі, любові до всіх і всього, «небінарна» пропаганда тощо;
• Сильні обмеження щодо вибору, надмірний сюжетний позитив без можливості бути поганим героєм, неможливо робити відверто погані вчинки тощо;
• Штучні, непомірно толерантні та до не реалістичності виховані безхарактерні персонажі, зроблені наче під шаблон з жорсткими рамками;
• Яскраво виражені расизм, приниження та дискримінація білих гетеросексуальних чоловіків європейської зовнішності упродовж всієї гри, яких в грі дуже мало;
• Герої «без смаку і запаху»: жіночі персонажі позбавлені жіночих якостей, а чоловічі сильних чоловічих сторін;
• Жорстка цензура незалежних видань з боку розробників, блокування незадоволених фанатів, сумнівні огляди в популярних ЗМІ та фейкові відгуки гравців;

Фанатам серії категорично не рекомендовано знайомитися з Dragon Age: The Veilguard, але якщо хочете побавитися в якусь казуальну, легку, нереалістичну, але симпатичну RPG з максимально лаконічним розвитком сюжету та зрозумілими механіками бою, то ця гра все ще може залишити хоч трохи позитивних емоцій, звісно, якщо не сприймати навсправжки її подекуди дивну пропаганду.