Так сказав народний депутат, кандидат історичних наук Володимир В’ятрович, оцінюючи на пресконференції в Укрінформі проміжні підсумки виконання Закону України "Про засудження та заборону пропаганди російської імперської політики в Україні і деколонізацію топонімії".
В’ятрович нагадав, що у нинішньому складі Верховної Ради був спротив щодо декомунізації, але повномасштабне вторгнення поставило на порядок денний ще й деколонізацію, яка, втім, просувається дуже повільно.
«Деколонізація відстає від тих термінів, які передбачено законом. На жаль, були спроби в різних законопроєктах зупинити чи навіть провести реванш в питаннях декомунізації. Ситуація змінилася після повномасштабного вторгнення, коли громада дуже чітко артикулювала ще й потребу деколонізації. Тому в 2023 році вдалося через цей парламент провести дуже важливий закон про деколонізацію», - нагадав депутат.
При цьому, за його словами, у нинішньому складі парламенту є намагання ігнорувати реалізацію закону про деколонізацію через байдужість деяких депутатів до цього питання або побоювання, що цього не сприймуть їхні виборці.
«Насправді відверто проросійських депутатів у парламенті не так багато, можливо, кілька десятків. Більшість депутатів є байдужими до цих питань, вважаючи, що це не є важливим, а також деякі мажоритарники, які вважають, що їхні виборці цього не сприймуть», - зазначив В’ятрович.
На його думку, таке недбале ставлення в нинішньому парламенті до питань деколонізації призводить до блокування цього процесу на місцях і ставить під сумнів реалізацію самого закону, який, тим часом, перебуває в площині національної безпеки.
«Недостатня увага парламенту з перейменуваннями дала негативний резонанс по всій Україні, і зараз ми є свідками цілої низки ініціатив на місцях, спрямованих на блокування взагалі реалізації закону про деколонізацію. Соціологія Інституту національної пам’яті показує, що понад 70% українців підтримують деколонізацію, і це треба артикулювати, якщо в частини депутатів бракує розуміння, що на третьому році повномасштабного вторгнення треба усувати маркер «руського міра» з міркувань національної безпеки. Деяким депутатам варто долучитися до цього процесу хоча б з меркантильних виборчих міркувань, що цього хочуть їхні виборці», - вважає В’ятрович.
Водночас, на його думку, попри спротив частини депутатів, деколонізація в Україні все ж відбувається, хоча перейменування часто мають формальний характер і не за українською топонімікою.
«Було перейменовано 329 населених пунктів, що стало найвиразнішим маркером того, що деколонізація все ж розпочалася. Але згодом перейменування деяких населених пунктів у парламенті провалили, а деякі перейменовані населені пукти отримали не історичні українські назви, а переклад з російської мови – Южноє стало Південним, Южноукраїнськ став Південноукранськом. Що свідчить про безликість наших перейменувань і страх народних депутатів щодо відновлення історичних назв чи вшанування справді українських героїв в українській топоніміці», - наголосив В’ятрович.
Як повідомляв Укрінформ, діячі культури та мистецтва з України та інших країн написали лист до гендиректорки ЮНЕСКО Одрі Азуле із проханням допомогти відтермінувати процеси деколонізації Одеси до закінчення війни.