Чемпіонка Європи з важкої атлетики Ольга Івженко: А після тренувань я в'яжу

Коли дивишся на тендітну усміхнену дівчину в окулярах відмінниці, навіть і не віриться, що вона запросто може підняти вагу, яка вдвічі перевищує її власну. А ще важко віриться в те, що майже все її свідоме життя пройшло в тренуваннях під звуки тривог і "бахів" від бомб, що прилітають неподалік. Рідна Попасна (Луганська область), потім Дружківка на Донеччині, та й зараз на Київщині ці звуки не дають спокою. Але це не заважає Ользі Івженко бути найкращою серед ровесників усього континенту.

На чемпіонаті Європи серед юніорів до 19 років та молоді до 23 років, що проходив днями у Польщі, Ольга Івженко обійшла 11 конкуренток з Туреччини, Італії, Угорщини, Великобританії, Франції, Бельгії та Польщі. Країн, у яких не знають, що таке війна.

21-річна Ольга Івженко стала абсолютною чемпіонкою Європи у категорії U23. Українці не було рівних у ривку (88 кг) та поштовху (104 кг). У двоборстві результат склав 192 кг, при тому що сама Ольга виступає у ваговій категорії до 55 кг.

Про спорт, життя і плани на майбутнє журналіст Коротко про розпитав у новоспеченої абсолютної чемпіонки.

Після перемоги прийшло полегшення

- Ольго, вам вдалось, здається, неймовірне – ви стали абсолютною чемпіонкою Європи серед молоді. Які емоції і думки були в момент, коли це стало реальністю?

- Коли я стала абсолютною чемпіонкою, спочатку навіть не вірилось, а після нагородження відчула радість, полегшення і вдячність.

- Чи очікували від себе аж настільки крутий виступ? Вам підкорились 88 кг у ривку і 104 кг у поштовху, це при тому, що ви сама важите до 55 кг. Це ваш максимум на сьогодні?

- Щиро кажучи, я налаштовувала себе на більший результат. Хотілось підкорити 90 кг у ривку та 106 у поштовху, але спроби були невдалі. Я знаю свої помилки в техніці і буду наполегливо їх виправляти. І так, виходить, що це мій максимум на сьогодні, але я знаю, що готова на більший результат і буду його напрацьовувати.

 - Де і як готувались до змагань? В яких умовах?

- Готувалась до змагань на Олімпійській базі у Кончі-Заспі. Тут ідеальні умови для підготовки, все є для того, щоб спортсмени могли добре відпочити та відновитися після важких тренувань. Звісно, буває страшно прокидатися посеред ночі від вибухів, але ми всі щиро віримо у силу нашої армії і кожного дня дякуємо їм за те, що можемо займатися своїми справами.

У спорт привів тато

- Як давно займаєтесь важкою атлетикою?

- З 8 років. У цей вид спорту мене привів мій тато (заслужений тренер України Андрій Івженко).

- Чому обрали саме цей вид спорту? Чим він вас зацікавив?

- Я вже не можу пригадати, чим мене тоді зацікавив цей вид спорту, але точно пам’ятаю, що любила ходити на тренування і мені було цікаво і весело.

- Мабуть, люди дуже дивуються, коли така мила дівчина підіймає такі серйозні штанги?

- Дякую (сміється), так, іноді люди дивуються, коли я кажу їм, що професійно займаюся важкою атлетикою, і можуть розпитувати, навіщо воно мені треба. А що відповісти? Це моє життя, мені подобається цей вид спорту, і я націлена досягти в ньому ще більшого.

Зараз Попасна – це місто-привид

- Ви родом з Попасної , а представляєте Дружківку. Яка ситуація в цих населених пунктах зараз? Що з вашим житлом, яке лишилось там?

- Так, я родом з міста Попасна (місто зараз на непідконтрольних територіях. - Авт). Зараз це місто-привид. Ситуація дуже складна, і, напевно, ще не скоро зможу побувати в рідних місцях. Мій будинок повністю зруйнований.

- Евакуювали рідних?

- Так, звісно, ми евакуювали всіх своїх рідних. Сім'я зараз живе у Києві.

- Складно було адаптуватись до життя в нових реаліях?

- Було складно і зараз складно насправді. Багато друзів та знайомих на фронті. Серце болить за них, переживаємо, але віримо, що все буде добре.

Захоплюється в’язанням

- Ви також здобуваєте вищу освіту – на яку спеціальність навчаєтесь? Як поєднуєте навчання і спорт?

- Я вчуся на тренера у Національному київському спортивному університеті. На щастя, викладачі дуже добрі і дають можливість навчатися та тренуватися.

- Чи є у вас захоплення, крім важкої атлетики?

- Так, у мене є інші захоплення, крім важкої атлетики, і це - в’язання. Моя бабуся надихнула мене навчитися в’язати.

- Чим ще займаєтесь у вільний час?

- Я люблю читати, особливо романи. Мені дуже подобаються письменниці Коллін Гувер та Кавакамі Мієко. Всі їхні твори - бестселери! Музику люблю різну, починаючи від класики і закінчуючи роком. Слухаю по настрою.

А також ж є одна улюблена гра - Cookie run Kingdom, дуже цікава та захоплююча.

- А домашні улюбленці є?

- Так, мій домашній улюбленець - кішка Лілу. Вона дуже грайлива і любить бешкетувати. Вона особлива, ми її дуже сильно любимо. Коли від’їжджаю на збори, дуже сумую за нею, а вона за мною не дуже (посміхається).