Життя перемогло смерть, – військовий пригадав про підрив на протитанковій міні

Ветеран розповів 24 Каналу, що підрив сильно повпливав на його здоров'я, але він ні за що не здасться. Він мріє лише про вільну та щасливу Україну.

Військовий пригадав про підрив на протитанковій міні

Ветеран розповів, що перший рік після підриву на протитанковій міні він боровся за життя. Після цього він намагався максимально повернутись до повсякденного життя – ходити на протезах, працювати, керувати автівкою. Все це було дуже непросто.

Симороз наголосив, що за 2 роки він довів багатьом, що відсутність ніг не означає, що він не може боротись зі своїми ворогами, які читали новини про його поранення з усмішкою. Він також вдячний усім лікарям, родичам та близьким, які в цей час були поруч з ним.

Вся ця історія про боротьбу. І той мотор, який полетів мені в обличчя після протитанкової міни, і та машина, яка підірвалася. Це історія, коли життя перемогло смерть. Слава Богу, це історія з хепі-ендом. Я люблю старі голлівудські фільми, де є простий, добрий фінал. І хоч моя історія драматична, з каліцтвом, але вона все-таки про хепі-енд,
– наголосив він.

За словами ветерана, зараз він щасливий завдяки тим людям, які у нього вірять. Він знайшов себе та продовжує боротись з внутрішнім ворогом в нашій країні.

Я хочу змінити нашу країну, бо не планую жити тут лише рік чи два й помирати, здаватися Росії. Я хочу, щоб наша країна перемогла. Я хочу прожити тут до старості. Це моя мотивація продовжувати боротьбу й не опускати руки,
– зазначив Симороз.

За його словами, він по життю оптиміст та не любить скаржитись. До лікарів на обстеження його "заганяють" родичі.

На жаль, підрив серйозно відбився на його здоров'ї. Лише за час лікування у реанімації в нього влили 6 літрів крові. Фантомні болі також присутні в його житті, але вже менше, ніж раніше.

"Та діяльність, якою я займаюся, є нервовою. Це теж впливає на здоров'я. Бо, на жаль, це вже не той 24-річний активіст, який може бігати й зі всіма сваритися. Тобто здоров'я після поранення похитнулося, а емоційні пригоди в такій цікавій роботі, яку я виконую, досі залишаються", – зауважив ветеран.

Для того, щоб бути активним на протезах та гарно себе почувати Симороз змушений сильно працювати над своїм фізичним станом. Навіть тоді, коли не хочеться, немає часу, коли присутня втома, він продовжує займатись.

Це дає можливість ходити на протезах, бути самостійним, пересуватися до своєї автівки, їздити на ній, бути там, де я хочу бути. Але, звісно, все це складно,
– сказав ветеран.

Він додав, що його мотивує саме війна в країні. За словами Симороза, він отримує задоволення, коли вдається відстояти справедливість, в якійсь сфері зробити Україну більш цивілізованою. Своєю метою він не вважає щось матеріальне.

Україну треба змінювати. У мене вже друге життя, у вас всіх перше, а в мене – друге. Я переміг смерть, яка хотіла мене забрати. Тому нічого не залишається, як самовіддано це робити. Хтось мріє про Mercedes, а я про те, щоб через десятки років озирнутися назад і сказати, що все зробив правильно,
– підкреслив Ветеран.