Наша мова – це меч духовний нашого народу

Всіх українців сердечно вітаю з Днем нашої рідної мови, з Днем української писемності і мови! Це державне свято відзначається в день пам’яті нашого святого, преподобного Нестора Літописця, який народився, жив і спочив у Києві понад 9 століть тому. Його нетлінні мощі й нині покояться на київських пагорбах, в печерах нашої давньої святині, в Києво-Печерській лаврі.

Літописець Нестор – не просто хранитель нашої давньої історії, його називають першим київським істориком, а його «Повість минулих літ» вважається початком писемної української мови. Його доробок підтверджує беззаперечну істину: історія українського слова тісно переплетена зі становленням Української Церкви.

Саме після хрещення Руси-України на наших землях поширилась освіта у школах, які відкривалися при церквах. Перші вчителі були священнослужителями, першими підручниками були Псалтирі, Євангелія та інші богослужбові книги. Першою книгозбірнею на наших землях була бібліотека святого благовірного князя Ярослава Мудрого, яка розташовувалася в нашій Софії Київській. При перших монастирях зародилося літописання…

Рідна мова відкриває правдивий шлях до Бога. Адже слово Боже найкраще сприймається і розуміється саме рідною мовою, бо вона – ніби душа народу. Душа, яка зберігає й передає усю пам’ять, здобутки, історію, традиції. І тому вона має жити в нашій рідній Церкві: українська мова – в українській церкві!

Згадуючи класиків, наша мова – це меч духовний нашого народу. Нині, в час війни, коли наш північний сусід вкотре хоче знищити український мирний і самобутній народ, ми як ніколи розуміємо, що мусимо міцно тримати цей наш «духовний меч», аби захищатися, зберегтися, вижити і перемогти.

Нині ми, відновлюючи, поширюючи та утверджуючи рідну мову насправді повертаємося до свого автентичного, до витоків, ми скидаємо ярмо духовного поневолення.

З Божої ласки ми сьогодні радіємо з того, що маємо можливість молитися в рідній Українській Церкві нашою рідною українською мовою. Наша молитва є зрозумілою, живою, трепетною, сердечною, сповненою змістом і почуттями, душевною. Це і є правдива молитва, яку обов’язково почує Бог. Нехай живе і благодіє рідна мова в нашій рідній Церкві!