Загублені міста Шовкового шляху: у гірських районах Узбекистану виявили сліди колишньої величі

Залишки двох великих міст вдалося виявити за допомогою дрона з лазерним локатором.

Сьогодні Тугунбулак біля Узбекистану виглядає як ланцюг пагорбів здавалося б природного походження. Але насправді під ними ховаються залишки колись важливого високогірного міста, одного з найбільших у світі.

Про це пише IFL Science.

Вченим вдалося виявити залишки двох величезних високогірних міст — Тугунбулак і Ташбулак — які сотні років тому процвітали на Великому шовковому шляху. Їхні обриси були нанесені на карту за допомогою безпілотного лазерного локатора LiDAR.

Шовковий шлях допоміг створити сучасний світ таким, яким ми знаємо його зараз, дозволивши Китаю, Європі та всім народам, які жили між ними, обмінюватися не лише товарами, а й технологіями та ідеями. Доступ до таких інструментів, як папір і компас, допоміг Європі вийти з так званих "Темних століть", хоча цей шлях виявився нелегким.

Економічно вигідне розташування цих двох міст на Шовковому шляху допомогли їх виникненню та розквіту. Але після того, як сухопутні торгові каравани зникли, поступившись місцем морським шляхам, багато з таких міст занепали і були забуті. Тепер археологи стверджують, що історики недооцінили значення цих поселень і мають намір виправити цю несправедливість.

Тугунбулак та Ташбулак розташовані у горах східного Узбекистану на висоті від 2000 до 2200 метрів над рівнем моря. Це набагато нижче Лхаси, резиденції Далай-лами в Тибеті (3650 м над рівнем моря), але значно вище за столицю Непалу Катманду (1355 м над рівнем моря) і схоже на розташування стародавнього міста інків Мачу-Пікчу в Перу (2430 м над рівнем моря).

Занедбані високогірні міста Тугунбулак і Ташбулак були практично стерті з землі часом. Але професор Майкл Фракетті з Вашингтонського університету в Сент-Луїсі та Фархад Максудов із Національного центру археології Узбекистану поставили за мету знайти їх. Для цього вони створили комп'ютерну модель, щоб визначити яким маршрутом могли проходити через гори торгові каравани.

Сліди цих міст були виявлені у 2015 та 2011 роках. А через кілька років оцінити їх масштаби на піку розвитку дозволила технологія LiDAR, яка раніше вже успішно використовувалася для пошуку загублених у тропічних лісах міст майя.

Цей радар дозволяє бачити крізь пил, рослинність та поверхневий шар ґрунту. Все, що можна побачити на поверхні, це кургани, але LiDAR показав контури будівель, укріплень та відкритих просторів у містах. Тугунбулак займав площу 120 га на піку свого розвитку. Це може здатися невеликим за мірками сучасних міст, але на той час міста такого розміру були рідкістю.

"Це були важливі міські центри в Центральній Азії, особливо в міру того, як ви переміщалися з рівнинних оаз у складніші високогірні умови. Хоча гори зазвичай розглядаються як бар'єри для торгівлі та руху Шовковим шляхом, насправді вони були місцем розташування великих центрів взаємодії. Розведення худоби, видобуток руди та інші цінні ресурси, ймовірно, сприяли їхньому процвітанню", — розповів професор Фракетті.

За словами Максудова, у цих місцях була складна міська структура зі специфічною матеріальною культурою, яка дуже відрізнялася від рівнинної осілої культури.

"Очевидно, що люди, які населяли Тугунбулак понад тисячу років тому, були кочовими скотарями, які зберігали свою власну, відмінну, незалежну культуру та політичну економіку", – додав учений.

Щоб більше дізнатися про те, як жили люди у цих містах, вченим потрібно буде провести традиційні розкопки. З даних зібраних безпілотним радаром вдалося з'ясувати, що у Тугунбулаку є залишки 3-метрових утрамбованих земляних стін навколо того, що колись могло бути фортецею. Поблизу міста також було виявлено багаті жили залізняку.

Археологи вважають, що жителі міста могли видобувати його й переробляти в метал, який продавали торговцям, що проходили через місто. Ташбулак був приблизно в десять разів меншим за Тугунбулак. Його планування загалом нагадує рівнинні міста тієї епохи, але є один важливий виняток – у місті не було виявлено житлових районів. Вчені припускають, що місцеве населення було кочівниками. Люди могли приїжджати до міста сезонно та жити за межами міських стін у наметах чи юртах, які возили із собою.

Команда очікує, що в горах Узбекистану можуть бути й інші загублені міста Шовкового шляху, які потрібно знайти, щоб розкрити ще більше давніх таємниць.