Наступ РФ триватиме і у 2025 році, але ЗСУ можуть відкрити новий фронт на її території – Снєгирьов

Росія змінила тактику на полі бою і більше не штурмує міста лобовими атаками, відзначив Дмитро Снєгирьов.

Ключові тези:

Ситуація на фронтах війни Росії проти України залишається складною. Окупанти, користуючись перевагою у особовому складі та військовій техніці, продовжують систематично атакувати позиції Збройних сил. Ворог активно атакує на східному фронті і намагається покращати своє тактичне становище. Українська армія відбиває удари і продовжує утримувати фронт.

В інтерв'ю Главреду військовий аналітик, співзасновник громадянської ініціативи "Права справа" Дмитро Снєгирьов розповів, що відбувається на фронті та як змінилася тактика ворога на полі бою, пояснив, чому Росія не зупинить свій довготривалий наступ, припустив відкриття нового фронту в ще одному російському регіоні і зробив прогноз щодо війни у 2025 році.

Епіцентром бойових дій війни в Україні сьогодні є захід Донецької області. Ми бачимо напружену ситуацію у районах Курахового, Селидового, Торецька та на інших напрямках. Як ви оцінюєте ситуацію? Наскільки далеко можуть просунутися окупанти?

Потенціал просування російських військ та подальший розвиток подій залежатимуть від декількох чинників. Факторів дуже багато, але я назву ключові з них.

Перший і основний – це зовнішньополітичний фактор. На жаль, Сили оборони України на 80% залежні від постачань з боку стратегічних партнерів. Мовиться про засоби ураження, артилерійські снаряди, бронетехніку та інше. Якщо по завершенню президентських виборів у Сполучених Штатах буде збережений певний рівень військово-технічної підтримки, ми матимемо позитивні моменти у рамках протидії російським агресорам. Але якщо у питанні постачань озброєнь будуть негативні зміни, на Сили оборони чекає дуже серйозний виклик.

Ми бачимо, що Росія намагається відволікти наших партнерів від війни в Україні. Останні події на Корейському півострові, візит міністра оборони РФ Бєлоусова до Китаю, загострення на Близькому Сході – все це свідчить про те, що Росія використовує тактику створення одночасно декількох зон напруги саме з метою відволікання уваги наших стратегічних партнерів. Кремль намагається відволікти Сполучені Штати від російсько-української війни питанням допомоги партнерам поза НАТО: Ізраїлю, Тайваню і Демократичній Кореї. Таку тактику росіяни використовуватимуть і надалі. Активізація хуситів у Червоному морі також відбувається за підтримки російських спецслужб. До того ж росіяни намагатимуться впливати на вибори в європейських країнах. Загалом політичний чинник відіграватиме досить серйозну роль у здатності Сил оборони протистояти російській навалі.

Другий – внутрішньополітичний. Якщо не буде враховано досвід боїв за Авдіївку та Вугледар, де мали місце незрозумілий характер ротації особового складу і інформаційно-медійний супровід, який проявився дурнуватими заявами деяких народних депутатів, то ми знову наступимо на ті самі граблі.

Третій – погодні умови. Це бумеранг, який б'є по двох сторонах війни. Осіння погода суттєво вплине на ситуацію: виникнуть проблеми із передислокацією військ та бронетехніки. У таких умовах буде складно застосувати колісно-гусеничну техніку. Але найголовніше, що така погода вплине на активність FPV-дронів, завдяки яким ми маємо головну перевагу в так званому малому повітрі. Саме за рахунок дронів ми компенсуємо елемент вогневої переваги, який, на жаль, досі на користь окупантів. Маю на увазі дрони-скидувачі та всю лінійку БПЛА. Ця проблема може погіршити можливості протидії ворогу. Втім, на окупантів теж чекають проблеми, тому що погода впливатиме на роботу ВКС РФ та тих самих дронів.

Четвертий – мобілізація. Характер проведення мобілізаційних заходів так само впливатиме на перебіг подій на полі бою.

П'ятий – єдність українського суспільства. Це головний момент. Є певна тенденція до штучного розколювання людей через певні питання, що не діє на користь об'єднання українського суспільства.

Що стосується фронту, ситуація залишається складною. Фіксуються тактичні просування по всіх без винятку ділянках фронту і, в тому числі, у районах Курахового, Селидового та Торецька. Ворог рухається і на Покровському напрямку. На жаль, на Торецькому, а також Лиманському напрямках ворог має тактичні успіхи. Є територіальні досягнення у Макіївці та Невському, населених пунктах на Луганщині.

Після захоплення Цукуриного досить серйозно загострилася ситуація і на Селидівському напрямку. Як на мене, ми даремно очікуємо, що окупанти штурмуватимуть Покровськ та Селидове в лоб. Такий сценарій навряд чи можливий. Тепер вони діють інакше – обходять міста та роблять флангові охоплення. У боях за Бахмут вони просувалися вперед, використовуючи тактику утилізації так званого спецконтингенту К, який був частиною ПВК Вагнер, але я б не став сподіватись на те, що вони діятимуть так само і під час боїв за Покровськ та Селидово. Те, що противник діятиме інакше, а саме фланговими охопленнями, показав досвід боїв за Вугледар.

Крім того, ситуація ускладнюється ще й тим, що росіяни намагаються брати під контроль локації. Це траса Селидово-Покровськ й інші локації на Курахівському напрямку. Ворог бере під вогневий або безпосередній контроль певну локацію, ускладнює ротацію, підвезення боєкомплекту, вивіз поранених і створює передумови для витіснення ЗСУ з зайнятих позицій.

Просунулися окупанти і на Куп'янському напрямку – тривають бої в районі Синьківки. Вони наблизилися до річки Оскіл. Ситуація серйозна, тому що росіяни мають на меті вихід на Оскільське водосховище, щоб розосередити українське угрупування. Враховуючи те, що дамба водосховища підірвана, її важко розглядати у якості водної перешкоди.

Падіння Вугледару створило передумови для просування не лише у західних районах Донеччини, але й на Запорізькому напрямку. І там спостерігається різка активізація ворога, причому на двох ділянках одночасно: Роботинському і Времіївському виступах. Є пожвавлення і в районі Малої Токмачки. Ситуація свідчить про те, що окупанти використовують тактику "тисячі порізів" – одночасно завдають ударів по декількох напрямках, щоб завадити українському Генеральному штабу застосовувати оперативні резерви.

Тактика окупантів дійсно дещо змінилася. Тепер вони діють не мотопіхотними з'єднаннями, а окремими піхотними групами. Наразі це максимум відділення за мінімальної підтримки бронетехніки. Лише в декількох останніх штурмах росіяни використовували велику кількість військової техніки, але там у них був цейтнот.

Днями у Силах оборони заявили, що росіяни намагаються накопичити озброєння на Кінбурнській косі та готуються до штурму. Військові припустили, що окупанти можуть планувати форсування району, де Дніпро впадає у Чорне море. Наскільки ризикованою є ситуація? Чи є загрози для Миколаєва?

Я не думаю, що є загроза для Миколаєва. Такого сценарію не бачу.

Активізація ситуації на Кінбурнській косі відбувається паралельно з посиленням обстрілів портової інфраструктури Одеси і Дунайських портів. Ворог намагається або заблокувати, або взагалі звести до мінімуму зовнішньополітичну діяльність України. Мета окупантів – ураження "зернових коридорів" та припинення операцій з імпорту та експорту товарів.

Таким чином, ці дії росіян більше спрямовані на досягнення економічних, а не військових цілей?

Точно. Навіть на Покровському напрямку наступ росіян продиктований не лише військовими, але й економічними цілями. Вони прагнуть взяти під контроль найбільші в Європі поклади літію і коксівного вугілля. Без коксівного вугілля наша металургійна галузь у Запорізькій і Дніпропетровській областях зазнає серйозних проблем.

Якщо сценарій щодо захоплення окупантами Покровська стане реальністю, це призведе до падіння виробництва на 40% за рахунок розтягування логістики і подорожчання коксівного вугілля, а також соціальної напруги на контрольованих територіях, тому що металургійні компанії є бюджетоутворюючими підприємствами, де працюють десятки тисяч людей. Важко уявити, якими можуть бути наслідки. Економічна складова дуже важлива, тому що економіка – кров будь-якої війни.

Тому пожвавлення росіян на Кінбурнській косі – в першу чергу, прагнення позбавити нас вільного судноплавства та заблокувати роботу портів. Наразі головне завдання ворога – економічна блокада України. Паралельно завдаються удари і по енергетичній інфраструктурі.

Російський наступ триває з жовтня минулого року. Незабаром буде бездоріжжя і втілювати наступальні операції стане важко. Чи варто чекати на призупинення російських штурмів? Коли може завершитися ця тривала ворожа кампанія?

Так званий Інститут вивчення війни стверджує, що вже ледь не пік російського наступу, а ворог обмежений у своїй спроможності поповнювати особовий склад та має проблеми із матеріально-технічними ресурсами. Але все це не відповідає дійсності. На жаль, у росіян є можливість поповнювати свій особовий склад на рівні 35 тисяч осіб на місяць. За добу вони втрачають на полі бою 1000-1200 своїх солдат, проте фактично компенсують свої втрати.

У противника, умовно кажучи, безмежний людський ресурс. Лише за перше півріччя цього року кількість контрактників зросла на 160 тисяч осіб. Одноразова виплата за укладення контракту і відправку на війну зросла до показника в 400 тисяч рублів. Є так званий контингент К – ув'язнені, монополія на вербування яких тепер належить державі. Причому їх, за даними ФСІН, лише у колоніях нараховується до 400 тисяч осіб. Тепер у Росії можуть підписувати контракти з Міноборони навіть у залі суду. Продовжується і тотальна мобілізація на окупованих територіях. Також у РФ велика кількість трудових мігрантів: за даними ФСБ, їх нараховується до 12 мільйонів осіб (за останнє півріччя мігрантів там стало більше ще на 1,5 мільона).

Отже, Росія має великі ресурси. Тому заяви про те, що на війні на боці Росії можуть з'явитися ще й військові КНДР, мене дуже дивують.

Першочерговою метою російських військ залишається виконання політично-інформаційної складової так званої СВО. Йдеться про вихід на адміністративні кордони щонайменше Луганської та Донецької областей. І вони намагатимуться реалізувати цей план, щоб виконати указ Путіна від 30 вересня 2022 року щодо включення чотирьох частково окупованих областей України до складу РФ. Невиконання указу – особистий інформаційний, політичний і військовий програш Путіна. Тому всі зусилля будуть зосереджені на повній окупації Донбасу. А "демілітаризація" – це риторика для зовнішньої публіки.

Наступ Росії продовжуватиметься навіть навесні наступного року, і далі?

Так. І коли говорять, що російський наступ завершиться до кінця 2024 року, це відверта брехня. Заколисування проблеми і прагнення видати бажане за дійсне.

Чи є ризики того, що у разі окупації Донбасу росіяни підуть далі, щоб створити так звані буферні зони на півдненному сході Харківщини та сході Дніпропетровської області?

Це дуже суперечливе питання. Росіяни припускаються тез щодо створення буферних зон на Харківщині, Сумщині, Дніпропетровщині та в інших областях, але вони не змогли створити буферну зону навіть на півночі Харківської області.

Ба більше, це гра, в яку можна грати у двох, і я не виключаю розширення нашої буферної зони за рахунок Брянської області. Адже удари по військових арсеналах чітко вказують на можливість розгортання таких подій. І тут Сили оборони України діють за класифікацією НАТО, в якій знищення інфраструктурних об'єктів противника є першим етапом каскадного планування військової операції. Дії, скеровані на послаблення можливостей противника в плані матеріально-технічного забезпечення.

Також акцентую увагу на тому, що ворог недарма активізувався на Запорізькому напрямку. Росія намагається показати, що вона не має наміру зупинятися, а війна може бути перенесена за Дніпро. Атакуючі дії супроводжуються різноманітними істеричними тезами, характерними для гібридної війни, де все вирішується навіть не на полі бою, а в інформаційному просторі.

На вашу думку, коли можуть з'явитися передумови для стабілізації ситуації на фронті?

Лише після завершення президентських перегонів у США. Росіяни настільки активізувалися, тому що це розуміють. Результати виборів у Штатах стануть серйозним викликом і для нас.

Так, ми все-таки не знаємо, якою буде політика Гарріс або Трампа на посаді президента США.

Дійсно. Але ж відсутність останнього Рамштайну оптимізму не додає. Його не проводять навіть тоді, коли Байден ще у Білому домі.

До того ж передвиборча риторика Трампа не на користь України. Втім, мені здається, це ще ні про що не свідчить. Усе-таки заяви під час виборів і реальний політичний курс можуть дуже відрізнятися.

Точно. Я думаю, що Трамп взагалі зажене росіян за Сибір.

Якою ви бачите війну в 2025 році?

Будуть інтенсивні бойові дії. Не виключаю перехід тактичної ініціативи на полі бою до Сил оборони України. Ще раз підкреслю, що можливе розширення зони присутності українських військ за рахунок прикордонних регіонів Росії.

Таким чином, контрнаступ Сил оборони може бути на території Росії?

Контрнаступ можливий як на території Росії, так і на території України. Все буде залежати від багатьох факторів. Росіяни намагатимуться виконати своє завдання, а ми прагнутимемо не допустити "корейського" сценарію.