Без золота і трюфелів: нові тренди в їжі для поціновувачів високої кухні

Якщо ви поціновувач високої кухні, і думаєте про вишукані страви, то, ймовірно, вам на думку спадають ікра, яловичина вагю і фуа-гра. Але так само, як ваніль і арахісове масло є стандартом у кожному магазині морозива, ці символи вишуканої кухні останніми роками зазнавали критики за те, що їх використовували надто часто, прикрашаючи трюфельною стружкою і сусальним золотом все підряд: від морозива до бургерів. Про нові тренди пише South China Morning Post.

Так само як моду можна розділити на помітні речі і "тиху розкіш", так само можна розділити і неймовірно дорогі інгредієнти.

Японські помідори, що з'явилися внаслідок тайфуну

Японці досягли успіху в тому, щоб привнести тиху розкіш у високоякісні продукти з тією ж витонченою грацією і гідністю, які можна знайти в інших аспектах їхньої культури. Одним із прикладів є японські помідори з винятковим смаком. Вони з'явилися завдяки блукаючому тайфуну, який обрушився на японський острів Шикоку 1970 року. Легенда свідчить, що після шторму недалеко від міста Коті прорвало греблю і затопило томатну ферму солоною водою. Не в змозі увібрати стільки води, скільки вони зазвичай вбирали, томати стали меншими, щільнішими і набагато, набагато солодшими.

Вони відразу ж стали хітом, і японці вважають за краще їсти їх сирими через їхню природну солодкість: вони містять удвічі більше цукру, ніж звичайні помідори. Сьогодні ці помідори вирощують на відкритому повітрі в приморському регіоні Сетучі, а також у сучасних теплицях по всій країні. Ціни на фруктові томати можуть бути втричі-вшестеро вищими, ніж на середньостатистичні помідори в супермаркеті, залежно від сорту, до якого належать "Амела", "Токутані" і "Мегумі Тайє".

Рис кошіхікарі

Ще один цінний японський інгредієнт — це рис кошихікарі. Створений 1956 року шляхом схрещування двох сортів рису Japonica, цей сорт відомий своїм винятковим смаком, текстурою та ароматом.

Вирощуваний здебільшого в префектурі Ніїгата, рис кошіхікарі славиться своєю липкістю і напрочуд ніжною текстурою, що робить його ідеальним для суші та інших японських страв.

Вугор унагі

Унагі, або прісноводний вугор, — ще одні японські ласощі, які чудово поєднуються з рисом. Хоча сам по собі унагі не є рідкісним інгредієнтом, знавці віддають перевагу дикому унагі, виловленому в гірських струмках Японії. Він більш пісний і дорожчий за звичайного вугра вдвічі.

Його традиційно готують методом кабаяки: смажать на вугіллі та поливають солодким соусом таре на основі сої.

Овочева ікра

Серед найтихіших і невибагливих розкішних інгредієнтів — овочеві делікатеси. Завдяки своїй хрусткій текстурі та тонкій солодкості горох-сльоза часто додають до закусок, а його яскравий зелений відтінок додає візуальної привабливості.

Цей цінний горошок, також відомий як "овочева ікра", потрібно збирати на світанку, і він втрачає більшу частину своєї солодощі лише за два дні, потребуючи швидкого транспортування та делікатного поводження — на кухні часто витрачають цілу зміну на те, щоб витягти зелені перлини зі стручків, — щоб вони потрапили на тарілку того, хто обідає, в потрібний час.

Біла спаржа

На відміну від свого зеленого аналога, біла спаржа вирощується під землею, захищеною від сонячного світла, щоб запобігти виробленню хлорофілу. Це дає ніжні, м'які на смак стебла, які чудово поєднуються з різними французькими соусами.

У вишуканих ресторанах білу спаржу часто подають на грилі або обсмаженою, окропленою ніжним голландським соусом або разом із багатими стравами з морепродуктів.

Читайте також:

На всі випадки життя: 20 соусів для салатів та інших страв

Вишукана вечеря: рецепт курки по-французьки у винно-вершковому соусі

Чого ви не знали про яйця: 5 головних помилок