Пам’яті важкоатлетки, тренерки Ніни Пашкевич

Вона зустріла своє кохання на фронті й мріяла щасливо жити з обранцем

Ніна Пашкевич загинула під час виконання бойового завдання на Донеччині. 

21 вересня 2024 року з нею прощалися у рідному Здолбунові на Рівненщині. Віддати шану захисниці зібралися сотні містян.

Як розповіли у Здолбунівській міській раді, Ніна була важкоатлеткою, майстром спорту та тренеркою. Жінка просто з фронту їхала брати участь у змаганнях. У квітні 2024 року спортсменка виборола своє останнє "золото". 

Ніна кожної вільної хвилини брала до рук штангу. Тренувалась навіть там, де не було жодного інвентарю.

"10 років поспіль здобувала звання чемпіонки України, встановила багато рекордів", - каже секретар Федерації важкої атлетики Рівненщини. 

Відверта, щира, весела, кваліфікована. Ніну, кажуть побратими, поважали всі. Після Перемоги України мріяла щасливо жити з коханим, якого зустріла на фронті та вийшла заміж, а ще - повернутися до тренерства.

"Ніна мене привела в зал, вона прийшла до нас в школу, набирала діток, от дуже вона вміла заохотити, дуже вона гарно розказувала про цей спорт", - каже майстриня спорту міжнародного класу Марія Тимощук.

Тренер з важкої атлетики Микола Мамчич згадує у коментарі Суспільному, як зробив Ніну майстром спорту. 

"Останнім часом ми спілкувалися, і перед тим, як вона загинула, два-три дні тому, я з нею спілкувався. Я тренер з важкої атлетики, вона була в мене ученицею. Я її, як кажуть, довів до майстра спорту, якого вона дуже хотіла. Нам це вдалося. Це був рекорд у нас в Україні з олімпійського виду спорту. Вона в 35 років зробила "майстер спорту України". Ще була призеркою чемпіонату Європи та світу серед ветеранів", - розповів Микола.

У квітні 2024 року Ніна Пашкевич стала переможницею чемпіонату України з важкої атлетики. Загалом у спортсменки приблизно сто спортивних нагород.

Ніна взялася оббивати пороги військкоматів ще на початку повномасштабного вторгнення РФ.

"Її не хотіли брати, тому що вона жінка", - каже побратим Віктор. 

Та за кілька місяців дізналася, що Віктор йде до новоствореного батальйону і там потрібні добровольці. Військову справу хапала на льоту, каже він. Віддавалася сповна. Натомість залучала побратимів до активних спортивних тренувань.

Приблизно півтора року тому перевелася до іншого підрозділу, розповідає побратим Геннадій.

"У нас бригада протитанкістів, тобто в пріоритеті - це "работать" по важкій техніці противника, але іноді доводиться виконувать функції й піхоти", - каже Геннадій. 

Волонтерка Ольга Сташук розповіла, як Ніна просила про допомогу для її підрозділу і як не встигла отримати останню з них.

"Усі збори, які вона просила, усі прилади ми їй відсилали, збори завжди відкривали, ніколи не відмовляли. Цей збір не дочекалися: відкрили буквально минулого тижня і дозбирали певну суму, прилади були замовлені й мали в той день, коли Ніна загинула, їх передати. Але, на жаль, так сталося, що зранку мені повідомили побратими, що вночі Ніна загинула - і все. Приладів вона не дочекалася", - розповіла Ольга.

За словами побратимів, Ніна служила снайперкою.

"Ми з Ніною перші прибули зі Здолбунова у 112-ту бригаду, в 11-й батальйон спецпризначення. Гарна людина, весела, скромна. У військовому плані вона ніколи, як то кажуть, задню не давала: на навчаннях, на тактиці, з медицини. Вона була перша, дуже гаряча, деколи на неї сварилися, бо вона перевиконувала план. Завжди хотіла бути кулеметником, не знаю чому, мене діставала, командира роти діставала: дайте мені "ПК" (кулемет Калашнікова - ред.), бо автомат Калашнікова - для мене ніщо", - розповів військовий з позивним "Вірастюк".

Однокласниця загиблої Катерина додала: "Боєць, пацанка, завжди попереду, лідер. Завжди була сильною духом, вона була прикладом для дітей, хлопців та дівчат, своїх побратимів, нас - якими ми маємо бути в цей час. Що ми маємо надіятися на майбутнє, що війна коли-небудь закінчиться - вона надіялась на це".

Вихованці, колеги-спортсмени, друзі кажуть - робитимуть усе, аби пам'ять про Ніну жила. Зараз, як можуть, підтримують її чоловіка.

"Він у дуже поганому моральному стані, і він досі не одійшов після поранення. Він переніс дві операції, в нього зараз дуже тяжкий період", - каже побратим Геннадій. 

Вічна шана Героїні!

Фото: Фейсбук-сторінка Ніна Пашкевич, Фейсбук-сторінка Наталія Ячмінь-Олійник, ОСДЮСШОР з важкої атлетики управління фізичної культури та спорту Донецької області, Рівненська районна державна адміністрація