Пам’яті Ярослава та Ніни Олійник

Ми ще політаємо разом і не раз. Але цей світ вже не буде таким безпілотним, «Локі»!

Аеророзвідник Ярослав Олійник (позивний «Локі») та його дружина Ніна трагічно загинули 8 вересня 2024 року у ДТП на Житомирщині. Прощання із ними відбулося у Михайлівському соборі в Києві.

Звістка про загибель подружжя відомого аеророзвідника та його дружини вразила всіх, хто його знав. Ярославу було лише 28 років, 10 з них він воював.

Чоловік доєднався до лав ЗСУ у 2017 році. Служив у підрозділі «Аеророзвідка», де став оператором розвідувальних дронів. На фронті він був відомий під позивним «Локі», розповідає «Вечірній Київ». 

З початком повномасштабного вторгнення РФ в Україну захисник брав участь у боях на Київщині та Чернігівщині, а також у Харківському контрнаступі, де допомагав звільняти Куп’янськ.

Побратим Павло Хазан воював із Ярославом не один рік і вважає того дуже сміливим та ефективним воїном.

"Ми з Ярославом служили у розвідці. Це був 2017-2020 рік. Він був дуже сміливим. І дуже ефективним фахівцем у тому, що він робив. З ним було дуже приємно спілкуватись. дуже шкода, що йдуть такі люди… Світла пам’ять про нього завжди буде з тими, хто з ним воював і працював. Таких людей, як Ярослав мало, і хочеться, щоб вони жили", - сказав Хазан.

«Локі» навчився керувати розвідувальними дронами, причому опановував науку прямо під час виконання бойових завдань.

«Ярослав був з того покоління, що народилось вже у Незалежній Україні. Всю свою молодість - він життя не бачив - він віддав за свободу України. Як фахівець він був дуже гарним. Це дуже велика втрата… Він був дуже привітною людиною», - розповів Олександр Беляк.

Ярослав співпрацював із благодійним фондом «Повернись живим», активно долучаючись до підготовки нових операторів дронів, був радником у міністра з питань стратегічних галузей промисловості Олександра Камишина. Зі сльозами виходили з відспівування Камишин та очільник фонду «Повернись живим» Тарас Чмут.

Тяжко згадувати Ярослава заступнику міністра з питань стратегічних галузей промисловості Тимуру Ткаченко.

«Рік ми попрацювали. Світла людина, фаховий воїн, він воював з 17 років, все його дорослішання пройшло на війні. Вибачте, говорити важко», - поділився Ткаченко. 

«Ярослав був одним з тих людей, які не заспокоювалися. Головна мета була Перемога. З Ніною вони були двома половинками. Він був щасливий у своїй родині і те, що відбулось - велика біда!» - сказав один із друзів сім’ї.

Вадим Юник, голова наглядової ради оборонно-технічної компанії FRDM розповів, чому Ярослав із 17 своїх років був на фронті.

«В першу чергу його мотивом була абсолютна любов до своєї Батьківщини. Це такі речі, які є всередині. Якщо у людини є така любов, то це її не зупинить ніколи. Він розбирався в безпілотних системах, знав тактику застосування й розбирався, що потрібно на фронті і впливав на виробників. Він останній рік працював у міністерстві і допомагав розуміти, що саме потрібно, наполягав на якихось речах, які дуже важливі для військових. Його досвід у війні допомагав йому бачити дуже ясно, що треба на фронті», - розповів колега Ярослава.

Євген Подтихов згадує про Ярослава, як про справжнього знавця аеророзвідки задовго до сьогоднішніх буремних подій. 

«Колись у далекому 2018 році я навчив Ярослава Олійника літати на "Лелеці", його шлях як аеророзвідника почався задовго до того, як всі вдруг стали експертами в цієї галузі. На відміну від багатьох, "Локі" став справжнім експертом і зробив неймовірно багато для розвитку БпЛА-індустрії й приближення перемоги. Але сьогодні його не стало. Не стало хорошого друга, бійця і пілота. Спочивай з миром, ми продовжимо стільки, скільки треба», - написав Подтихов.

Андрій Римарук зазначив, що пішов не лише талановитий і сміливий воїн і фахівець, а й людина, яка своїм характером і ставленням до інших змінювала світ. 

«Цей світ вже не буде таким. Він не буде сповненим твоїм позитивом і оптимізмом. Щирістю, відвертістю, а виваженості вчились в тебе всі кому не лінь. Ми ще політаємо разом і не раз. Але цей світ вже не буде таким безпілотним, "Локі"!», - написав Римарук.

Поховали Ярослава та Ніну на кладовищі у лісі Пушкани, що в селі Заступна Васильківської громади.

Вічна пам’ять!

Фото: Yaroslav Oleynik, Вечірній Київ