День капелана. Чому це свято таке особливе

Сьогодні, в день пам’яті святителя Мартина Милостивого, ми відзначаємо День капелана. І це невипадково, бо історія виникнення капеланства пов’язана саме з цим святим, який жив у IV столітті. Вона така: колись Мартин був вправним військовим офіцером, і одного разу, зустрівши жебрака, який замерзав, віддав йому половину свого плаща, який називали «капа» (лат. cappa).

Вночі уві сні йому явився Господь наш Ісус Христос, одягнений в його плащ, і подякував за милість і доброту. Через деякий час Мартин звільнився з військової служби і, отримавши єпископське благословення, з кількома колишніми військовими товаришами заклав перший пустинний монастир у Галлії (360 р). Згодом та половина плаща, «капа», стала предметом вшанування у французькій армії. Для неї був створений похідний храм-шатро, який назвали «капелою» (лат. сapella), а відповідальність за неї ніс священник, якого називали «cappellanus» – капелан.

В нинішніх умовах війни серед усіх видів капеланства особливим є військове. Інститут військового капеланства для нашої держави не є чимось новим: історичні джерела засвідчують наявність духовних пастирів при військах княжої доби України-Руси, козаччини, у визвольних арміях ХХ століття, які ділили долю воїнів на полі бою, а часом в полоні чи ув’язненні.

І нині наші капелани – поруч зі своїм народом, у важкий час випробувань війною. «Бути поруч» – сутність їхнього служіння. Вони на фронті, бо там є в них велика потреба. Бо в тих жахливих умовах війни так потрібна нашим захисникам духовна підтримка, молитва, розрада, добре слово, які не дозволять потонути у вирі зла, смерті і несправедливості, які дозволять посеред страхіть війни залишитися Людиною.

Дорогі капелани! Можливо, ваше служіння не є так помітним тут, на відносно мирній території. Але воно є незамінним і дуже важливим там, де буквально щохвилини зустрічаються життя і смерть – на фронті під час обстрілів, кровопролиття, страху, люті… Ви є справжніми духовними воїнами, озброєними непохитною вірою в Господа, щирою любов’ю до людей, прагненням допомогти і полегшити життя іншим. Ваші старання знає і бачить Господь.

Нехай Бог благословляє кожного із вас. З Богом – до перемоги!