Без води та їжі за 1200 км від берега: як моряк 76 днів виживав в океані на надувному човні

Після зіткнення з істотою його човен потонув.

Чоловік, який вирушив у самостійну подорож із Канарських островів до Карибського басейну, 76 днів боровся за своє життя на надувному човні.

Про це пише LADbible.

Американський моряк Стів Каллаган вирушив на "Наполеон Соло" - невеликому 6,5-метровому човні, який він спроєктував і побудував власноруч – 1981 року.

Трохи більше ніж через тиждень подорожі морський архітектор зіткнувся з невідомим об'єктом, який вважався акулою або китом, і його улюблений човен почав тонути.

Коли "Наполеон Соло" йшов на дно, у Стіва ледь вистачило часу, щоб схопити своє рятувальне спорядження, серед якого був 1,8-метровий рятувальний пліт.

"Я прокинувся, вода гриміла наді мною. Судячи з рівня, на якому вона прибувала, я знав, що корабель швидко тоне", - згадував Стів в інтерв'ю The Guardian. "Човен був майже повністю занурений під воду, але я затримував дихання і занурювався під воду знову і знову. Я пам'ятаю, що вода внизу здавалася такою спокійною порівняно з морем, що вирувало зовні. Це було схоже на те, що я потрапив у водяну гробницю".

Раптом Стів опинився сам посеред Атлантики, за 1200 км від берега, з обмеженими запасами їжі та пиття.

"Я вів журнал, ловив рибу за допомогою рушниці зі списом і робив воду за допомогою сонячного дистилятора, який працював лише декілька днів і давав трохи більше пів літра на день", - додав він. "Приблизно на 14-й день я побачив корабель, запалив сигнальну ракету і подумав, що мене помітили, але він просто пройшов повз мене".

У міру того, як він рухався до більш тропічних умов, температура зростала, і Стів страждав від голоду і постійної спраги.

"На 50-й день я вже 10 днів боровся за те, щоб утримати пліт на плаву за допомогою насоса після того, як його частина відірвалася. Я був на межі", - пригадав він. "Я зламався і здався. Але потім мене налякала думка про те, що я помру через декілька годин. Я знайшов спосіб полагодити пліт і це було найбільшою перемогою в моєму житті".

На 76-й день його нарешті помітили і врятували рибалки біля острова Марі-Галанте.

На той час Стів втратив третину своєї ваги, і йому знадобилося шість тижнів, щоб знову почати ходити."Я не міг повірити, що там хтось є", - розповів він в інтерв'ю I Shouldn't Be Alive. "Мої органи чуття були ніби підключені до електричного кола, всі вони були посилені так, що кожен колір був дуже, дуже яскравим, і кожен запах був дуже, дуже насиченим. Це просто розривало мені серце, настільки це було прекрасно. У тому, що я вижив, немає нічого благородного, це просто те, що я зробив. У мене було занадто багато незавершених справ, і я думаю, що це значною мірою допомогло мені вижити".

Стів, якому зараз 72 роки, написав книжку про це випробування під назвою Adrift: Seventy-six Days Lost at Sea, яка стала бестселером за версією New York Times.