«Економічне бронювання». Ми ризикуємо нанести удар по бойовому духу тих, хто на фронті

Дедалі активніше обговорюють так зване «економічне бронювання». Говорячи простіше – відродження середньовічної норми про те, що за певну суму можна на війну не йти. Хай ідуть ті, в кого нема.

Військові здебільшого різко проти – із зрозумілих причин. Їм ще так і не відповіли на питання про строк служби.

Виробничники, які не підпадають під ті чи інші критерії, виписані в законопроектах – а за дивним збігом обставин, це більшість виробництв реального сектору економіки – теж проти.

«За» ті, кому дозволяють доходи. Але так вийшло, що їхня діяльність у військовий час не дуже критична. І навіть податки вони сплачують так собі, часто знаходять всілякі «структурування» і «оптимізацію».

Залишається ще аргумент «усе одно відкуповуються, так хоч у бюджет платитимуть». Ще й сьогоднішні фото-відео хабарів, зібраних за ухилянство, дуже вчасні.

Аргумент – про безсилля контролю. Але нащо тоді платити правоохоронцям, ще й бронювати їх від фронту?

Також це аргумент про недієвість системи мобілізації. Як зробити її дієвою – казано-переказано. І на недоліки реагувати, і прозорою робити, і гарячі лінії забезпечувати, з показовим покаранням сваволі…

З цього всього – потужно нічого не робиться. Натомість готується важкий удар по конституційному (!) принципу справедливості, а також по бойовому духу тих, хто на фронті.

І отут хочеться згадати, що за Конституцією за мобілізацію у нас відповідають не депутати, і навіть не уряд. А особисто Президент України як Верховний Головнокомандувач, який має всю повноту інформації про потреби і мобілізації, і економіки – і має виступати з відповідними ініціативами.