3 жовтня уряд Великої Британії оголосив, що відмовляється від суверенітету над стратегічно важливим архіпелагом Чагос в Індійському океані. Так було покладено край тривалому конфлікту, що впливав на репутацію Сполученого Королівства, до того ж зроблено це було всупереч волі головного союзника Лондона. Чому це насправді важливо і як може вплинути на світ – читайте в матеріалі 24 Каналу.
Що відомо про острови Чагос і де вони розташовані?
Острівний архіпелаг Чагос розташований в Індійському океані й складається з приблизно 50 тропічних островів. Це колоніальний спадок Великої Британії, яка володіла ним з 1814 року та залишила ці острови собі після того, як надала незалежність Маврикію в 1968 році.
- Власне, умовою британців щодо незалежності було збереження контролю Лондона над архіпелагом Чагос як "Британської території в Індійському океані".
- У 1965 році Велика Британія офіційно купила ці острови за 3 мільйони фунти, від яких Порт-Луї (столиця Маврикія – 24 Канал) не міг відмовитись.
З урахуванням інфляції, 3 мільйони фунтів за нинішніми цінами – це близько 75 мільйонів. За такі гроші навіть не купиш футбольний клуб АПЛ, хіба що Мудрика. Втім, тоді були інші реалії й для молодої колишньої колонії ці гроші були подарунком з небес. Інша справа, що з роками у Маврикії почали розуміти, що їх обдурили колишні пани, але в 1965 році інших варіантів просто не було.
Чому стратегічний атол такий важливий для Британії та США
Як відомо всім фанатам соціальної мережі Instagram, Маврикій та острови в Індійському океані – це райська місцевість з розкішними пляжами, неймовірними видами та життям, сповненим чуттєвих насолод, але не для Великої Британії та архіпелагу Чагос.
Британці зберегли його не для відпочинку, а через стратегічно вигідне розташування. Він лежить просто посередині Індійського океану та є ідеальною базою для воєнної логістики в регіоні та контролю над ним. І не тільки над ним, але й Близьким Сходом також.
Архіпелаг Чагос у серці Індійського океану / Мапа France 24
Власне, в договорі купівлі островів саме оборонному фактору віддано найбільше уваги й зазначено, що Велика Британія має право повернути острови Маврикію в разі, якщо зникне військова необхідність.
Звісно, Велика Британія опікується всім цим "добром" не сама, а разом із головним союзником – Сполученими Штатами. Ті з 1966 року орендують найбільший острів архіпелагу – атол Дієго-Гарсія та облаштували в 1973 році на ньому базу ВМС та ВПС, зокрема на тропічному острові розміщена дальня авіація США.
Бомбардувальники B-1 на авіабазі / Фото History / Universal Images Group
Облаштування американської воєнної бази відбувалося в не зовсім демократичний спосіб. На догоду геополітичним цілям "великих держав" були принесено в жертву інтереси "маленьких людей" – нащадків колишніх рабів, завезених на острови колонізаторами у 18 та 19 століттях. Цих людей просто депортували на інші острови та території.
Деяким пощастило опинитись у Британії, але більшість із них опинилась на сусідніх островах (здебільшого – на Маврикії, що розташований за 1 500 кілометрів, але за тамтешніми мірками це "поруч"). Депортовані мешканці архіпелагу Чагос влилися до числа бідних і знедолених верств місцевого населення.
Довгий шлях до деколонізації
Звісно, ніхто з майже 2 000 депортованих тубільців ніяких компенсацій не отримав, і цей факт став такою собі міною сповільненої дії. Бо прийшли сучасні нам часи поваги до права (на жаль, це поширюється лише на цивілізовані країни й не поширюється на диктатури, як-от Росії).
Попри численні випробування чагосці не зникли й не асимілювалися, навпаки їм вдалося створити доволі потужну громаду на Маврикії та сформувати політичні вимоги до Лондона. Той багато років на них не зважав, бо мав куди важливіші, як вважалося, питання з тими ж Фолклендськими островами чи Гонконгом. Натомість у Маврикії й не думали відмовлятися від претензій, хоча деякий час старанно підтверджували права Великої Британії на архіпелаг.
Вже в новому тисячолітті Маврикій звернувся до Міжнародного суду ООН та Міжнародного трибуналу ООН з морського права щодо спірного архіпелагу. Тут не обійшлося без підтримки тоді сильної Венесуели, а також інших держав Глобального Півдня. У 2019 році Маврикій переміг – суди винесли консультативне рішення на користь колишньої британської колонії.
Чагосці виграли дві судові справи в британських судах, які визнали їхнє виселення з архіпелагу незаконним / Фото AFP
Також на бік Маврикія стала Генеральна асамблея ООН, яка 22 травня 2019 року більшістю голосів (116 – "за", 6 – "проти" та 56 утримались) визнала незаконним утримання Чагосу британцями та рекомендувала Великій Британії евакуювати війська з островів у наступні 6 місяців.
Під час голосування на Генасамблеї ООН "проти" висловились лише Австралія, Угорщина, Мальдіви, Ізраїль, США та сама Велика Британія.
Лондон цього очікувано (від уряду консерваторів іншого і не чекали) не зробив, за що прем'єр Маврикія Правінд Джагнот (досі чинний) назвав колишню метрополію "колоніальним окупантом".
Через три роки, у 2022-му році, Велика Британія все ж після доволі потужного дипломатичного тиску "малих країн" і показових демаршів на самих атолах від колишніх чагосців розпочала переговори про передачу Чагосу під владу Маврикія. Вони тривали 2 роки та завершились у жовтні 2024-го.
Це важливий момент у наших відносинах і демонстрація нашої незмінної прихильності до мирного врегулювання суперечок і верховенства закону,
– спільна заява британського прем'єр-міністра Кіра Стармера та прем'єра Маврикія Правінда Джагнота.
Які ще заморські території залишаються у Британії
Після втрати архіпелагу Чагос заморськими територіями Сполученого Королівства залишаються:
- Ангілья,
- Бермуди,
- Британська антарктична територія,
- Британські Віргінські острови,
- Кайманові острови, Фолклендські острови,
- Гібралтар,
- Монтсеррат,
- острови Піткерн,
- острів Святої Єлени,
- Трістан-да-Кунья,
- острови Теркс і Кайкос.
Ефект геополітичного доміно та фактор Китаю
Умови угоди передбачають передачу Маврикію всіх островів архіпелагу, при цьому воєнна база на Дієго-Гарсія збережеться на наступні 99 років. На всі інші острови архіпелаги зможуть повернутися депортовані чагосці та їхні нащадки.
За все це заплатить Велика Британія. Корона вже виділяє 50 мільйонів фунтів, але дуже схоже, що це лише початок. У самій Британії нині доволі активно діє громада вихідців з Чагосу, яке не тільки вимагає виплат усім поколінням депортованих, але й прагне вибачень від короля Чарльза Третього. Їхні вимоги активно підтримує впливова громадська організація Human Rights Watch.
Але вибачення від короля – це найменша з проблем, адже потенційно "добровільна" відмова Великої Британії від суверенітету над Чагосом може спричинити ефект геополітичного доміно.
Ще під час слухань в ООН щодо Чагосу у 2019 році представник Аргентини нагадав Лондону про Фолклендські острови (в самій Аргентині їх принципово називають Мальвінськими) і заявив, що в Буенос-Айресі вважають їх своїми. З того часу аргентинці не припиняють про це нагадувати й, зокрема, це робить і новий президент країни Хав'єр Мілей.
Можна припустити, що після останніх подій нагадування набудуть нового імпульсу. Як і нагадування Іспанії про Гібралтар. Нині є підозри, що тепер це будуть робити не лише футболісти "Фурії Рохи" (нагадаємо, про "іспанський Гібралтар" заспівали гравці збірної після перемоги над Англією у фіналі Євро-2024).
Нині ж міністр зовнішніх справ Королівства Девід Леммі веде непрості переговори з Іспанією та ЄС про "відкриття Гібралтару" та перетворення його воєнного аеродрому на місце для всіх.
Відмова Великої Британії від власного суверенітету над архіпеагом Чагос – це також "привіт" ще одному колишньому колонізатору – Франції.
Ця країна також має чимало "заморських територій" і там далеко не завжди спокійно, тому "чагоський прецедент" може цілком надихнути й нових борців за деколонізацію.
Також дуже занепокоєні реальні, але тимчасові власники бази на Дієго-Гарсія. Американці начебто отримали відтермінування на 99 років, але цього часу може в них і не бути. Справа в тому, що нині з Маврикієм дуже активно почав дружити Китай, так само як і з сусідніми Мальдівами.
Китайці активно заходять у регіон зі своїми грошима та впливом, який наразі ще не вимірюється у воєнному вимірі, але рано чи пізно ситуація може мати такий розвиток, адже Пекін вже почав регулярно проводити воєнні навчання в Індійському океані (до речі, разом із Росією).
Експансія китайських комуністів дуже бентежить США (занепокоєння збільшується, адже крім Індійського океану китайці активно запливають й до Північного льодовитого океану, знову ж таки – разом з Росією). Тепер вони будуть хвилюватися і за поширення впливу Китаю поруч із власною військовою базою та вдавати, що все гаразд. Принаймні, саме цим нині зайнятий президент Байден, який назвав все це "наочною демонстрацією того, як дипломатія й партнерство допомагають здолати давні історичні проблеми та досягти мирних і взаємовигідних результатів".