А чи знали ви, що у слова "вєснушки" є надзвичайно красивий відповідник, який ви полюбите

Ще чимало русизмів залишилось у мовленні українців, що позначають частини тіла чи особливості зовнішності. Однак, у рідній мові є свої, дуже милозвучні, з глибоким корінням і символізмом відповідники. У рубриці "Говоримо українською!" сьогодні розглянемо слово "вєснушкі". Мовознавиця та берегиня української мови Марія Словолюб у своєму тіктоці розповідає про український відповідник, повідомляє Освіта 24.

Який же український відповідник "вєснушек"

За твердженням мовознавиці російські слова "веснушкі" та "конопушки" українською звучать як – "ластовиння". Слово давнє і притаманне лише українській мові.

Цікаво знати! Ластовиння – руді пігментні цяточки на шкірі з підвищеним вмістом мелатоніну, які з’являються у деяких людей, переважно, навесні. У декого, залишається на шкірі увесь рік.

Воно додає особливого шарму та індивідуальності! Багато людей вважають ластовиння дуже привабливими, адже воно підкреслює природну красу.

Як правильно казати "вєснушкі": дивіться відео

Походження слова "ластовиння"

Цікаво, що етимологічно українське слово ластовиння пов'язано з птахою ластівкою. У давнину вважалося, що веснянки з’являються разом з приходом весни та появою ластівок.

Однак, українській мові можна зустріти два слова – "ластовиння" та "веснянки". Обидві назви підкреслюють сезонність та природність цього явища.

В народі до ластівки звертаються з примовкою мета якої – вивести ластовиння: "Ластівко, ластівко! На тобі веснянки, дай мені білянки" та бігли умиватися. А ще існувало повір'я, що ластовиння з'являється у тих хто зруйнував ластівчине гніздо.

А як же гарно слово звучить в однині – ластовинка!

Та й твердження "Яка ти веснянкувата!", звучить милозвучніше, як комплімент!

Важливо! В українській мові є співзвучне слово веснянки, яке позначає назву обрядових пісень, пов'язаних з початком весни і наближенням весняних польових робіт.

Ластовиння у літературних творах

Нині тіло всієї країни має "ластовиння" війни: на стінах будинків, наших полях, дитячих садочках, школах, лікарнях, навіть на наших мріях. (О. Козинець збірка віршів "Ластовиння")

Він неспокійно кліпав очима, вічно сміявся і повертав на всі боки широкий вид з густим ластовинням. (М. Коцюбинський)

Стареча шия в буйних плямах ластовиння двома вим'ями звисає під підборіддям. (В. Винниченко)

Дівчинка була руда, в ластовинні, з носом, що нагадував ґудзик. (Л. Смілянський)

Обличчя її [панни] було густо поцятковане ластовинням, на щоках синiли гiлочки прожилкiв. (Р. Андріяшик)

Велике крижане поле було всіяне чорним ластовинням. То лежали тюлені. (М. Трублаїні)

По жмені ластовиння
весна дарує дітям,
а мамам – ранки сині
та перші ніжні квіти. (А.Костецький "Весняні дарунки")