"Потворний світ" або "вічна війна": чим може обернутися план перемоги Зеленського

Напередодні виступу на Генеральній Асамблеї ООН та зустрічі з президентом США Джо Байденом президент України Володимир Зеленський готується представити свій новий "план перемоги" у конфлікті з Росією. Ця подія ставить перед західними союзниками незручне питання: що насправді означає "перемога" у цьому затяжному протистоянні.

Про це у статті для The Sunday Times написав оглядач Марк Галеотті.

Він зазначає, що План Зеленського, за наявною інформацією, охоплює декілька ключових областей, включаючи гарантії безпеки України, майбутні відносини з ЄС та НАТО, продовження військової та економічної підтримки, а також стратегію повоєнного відновлення. Американські офіційні особи, які ознайомилися із загальними контурами плану, називають його "практичним". Однак залишається незрозумілим, чи є це детальною дорожньою картою, чи скоріше широким баченням бажаного майбутнього.

Новий план слід розглядати у контексті попереднього мирного плану Зеленського із десяти пунктів, оприлюдненого у листопаді 2022 року. Той план включав вимогу до президента Путіна постати перед трибуналом з військових злочинів - пункт, який Москва навряд чи будь-коли прийме. Експерти вважають, що новий план, як і попередній, спрямований не лише на вирішення конфлікту, а й на зміцнення західної підтримки України.

Незважаючи на риторику про непохитну підтримку, західні країни стикаються з низкою проблем. "Втома від України" зростає, особливо в Європі, де деякі країни починають замислюватися про можливість "потворного світу". Відсутність єдиного розуміння, що означає "перемога", сумніви щодо можливості повного військового повернення всіх територій та питання довгострокової стійкості поточного рівня підтримки (понад 170 млрд фунтів стерлінгів на даний момент) створюють складне тло для дипломатичних зусиль.

Важливо, що підтримка Заходу має обмеження. Наприклад, уряд США вагається, чи дозволити Великій Британії та Франції дозволити Україні використовувати поставлені ними ракети Storm Shadow для поразки стратегічних цілей у глибині Росії. Хоча Лондон все ще впевнений, що дозвіл буде одержано, можливо, цього тижня після поїздки Зеленського до США. У Києві це розглядають як переконливу ілюстрацію щодо умовності західної підтримки.

Зеленський категорично відкидає ідеї про припинення вогню або "заморожування конфлікту". Його впливовий радник Михайло Подоляк також виключив можливість поступки Росії будь-якій території. Проте експерти зазначають, що без переговорів конфлікт ризикує перетворитися на "вічну війну" з періодами загострень та тимчасових перемир'їв.

Ключове питання – гарантії безпеки для України. Київ бачить членство в НАТО як єдину надійну гарантію, але альянс поки що не готовий назвати конкретні терміни можливого вступу. На липневому саміті НАТО підтвердило, що "майбутнє України - в НАТО", але конкретних зобов'язань не було. Цікаво, що деякі експерти не відкидають можливості, що Україна може розглянути варіант створення власного ядерного потенціалу, якщо не отримає надійних гарантій безпеки.

Україна прагне вступити до Європейського Союзу, бачачи у цьому шлях до економічної інтеграції та політичної стабільності. Однак, коли йдеться про безпеку, договір ЄС, хоч і включає взаємні гарантії безпеки, не сприймається Києвом як достатньо надійний механізм захисту. Що ще важливіше, Москва також не розглядає ці гарантії як серйозний засіб стримування.

Натомість Україна розглядає гарантію НАТО за статтею 5 про взаємну оборону як єдиний по-справжньому надійний захист. Стаття 5 Північноатлантичного договору передбачає, що напад на одного члена альянсу розглядається як напад на всіх, що забезпечує колективну оборону. Саме ця гарантія, на думку Києва, має необхідний авторитет і силу стримування.

Нещодавня операція українських сил у Курській області Росії розглядається деякими аналітиками як тактичний хід Києва, спрямований на те, щоб зробити ідею припинення вогню менш привабливою для Москви, оскільки це залишило б частину російської території під контролем України.

Внутрішньополітична ситуація в Україні також відіграє важливу роль: як зізнався один український чиновник, Зеленський усвідомлює, що націоналістичні сили можуть спробувати повалити його, якщо він почне говорити про поступки. Це створює додатковий тиск на президента у його дипломатичних зусиллях.

Варто відзначити і міжнародний контекст: можливість обрання Дональда Трампа в США, який заявляє про намір закінчити конфлікт "за 24 години", додає невизначеності у довгострокові перспективи підтримки України.

Зрештою, визначення "перемоги" залишається таким самим складним, як і пошук шляху до її досягнення. Деякі експерти вважають, що справжньою перемогою може бути припинення бойових дій та поява суверенної, процвітаючої та орієнтованої на Захід України, навіть якщо це означатиме відмову від деяких спірних, знелюднених та значною мірою зруйнованих територій на південному сході.

Світова спільнота має знайти баланс між прагненням до справедливого світу та реаліями затяжного конфлікту, враховуючи при цьому довгострокові наслідки для регіональної та глобальної безпеки. План Зеленського, таким чином, стає не лише дорожньою картою для України, а й тестом на єдність та рішучість західних союзників.