Правоохранительная система в Украине уже давно доказала свою неспособность реагировать на нарушение закона без давления общественности и медиа. Вместо того чтобы выполнять свои прямые обязанности, правоохранители часто имитируют активность, превращая каждый случай в театральное представление. Только после того, как ситуация набирает огласку в обществе, они начинают действовать.
Далее текст на языке оригинала
Ось приклад, що ілюструє цю ганебну практику: людина вчиняє злочинні дії проти української держави, а потім записує відео з вибаченням в Instagram. А що ж поліція? Вона мала б відреагувати на випадок у Смілі ще до втручання громадськості, адже побиття та приниження військовослужбовця — це не просто злочин, а пряма загроза моральному духу воюючої країни. Але замість цього ми маємо ситуацію, коли доля нападника залежить від активістів, журналістів та блогерів, які повинні "штовхати" систему, щоб домогтися хоча б найменшої справедливості.
Натомість цей нападник спокійно ходитиме і навіть пишатиметься своїм вчинком, якщо суспільна увага не перемкнеться на іншу тему. Чи справедливо це? Очевидно, що ні. Але це звична практика в українській правоохоронній системі: щоб поліція виконала свої обов’язки, її потрібно постійно контролювати і нагадувати про її ж функції.
Правоохоронці перетворили свою роботу на добре обдуману виставу для суспільства. Вони паразитують на податках громадян, при цьому ігноруючи найважливіші завдання, для яких і існує система правопорядку.
При цьому, коли йдеться про прямі порушення закону, двозначності бути не може. Візьмімо для прикладу нардепа-втікача Дмитрука, який напав на військовослужбовця восени 2023 року. Тоді ми спостерігали повну бездіяльність правоохоронців, і лише після того, як він втік за кордон, почали виписувати підозри та оголошувати в міжнародний розшук. Цілий рік влада закривала очі на злочин, а після втечі Дмитрука нам розігрують чергову п’єсу: Інтерпол шукає його, а в Україні формально штампують підозри. Для кого цей абсурдний театр?
Правоохоронна система повинна працювати на суспільство, а не створювати ілюзію діяльності. Сьогодні кожен свідомий громадянин має розуміти, що без нашої активної позиції та контролю правоохоронці продовжуватимуть імітувати роботу, залишаючи злочинців безкарними.