Безвісти зник чи «самоволка»? Як статус і доля бійця залежить від людського фактора
Безвісти зник чи «самоволка»? Як статус і доля бійця залежить від людського фактора

Безвісти зник чи «самоволка»? Як статус і доля бійця залежить від людського фактора

На підпис президентові направлено закон, що пом’якшує покарання для військових, які самовільно залишили військову частину (СЗЧ), але добровільно повернулися. Кримінальна відповідальність заміняється адміністративною, і це вважають правильним, бо людиною можуть рухати різні обставини, почуття та емоції. Це про живих.

Але буває так, що захисту від невмотивованих звинувачень потребують ті, чия доля невідома, і дуже ймовірно - склалася трагічно. Про це Коротко про розповів військовий адвокат, юрист Центру надання підтримки ветеранам Роман Лихачов.

Про те, що сталося, дружині розповів побратим бійця

- На жаль, на фронті дуже часто буває, що з людиною, яка перебувала на бойових позиціях, втрачається зв’язок. Таку належить вважати як зниклу безвісти за особливих обставин. Але трапляється, що замість цього статусу військовому пишуть “самовільно залишив військову частину”, - каже Роман Лихачов.

Родині безвісти зниклих належать виплати – грошове забезпечення військовослужбовця та 1000 гривень бойових. У разі СЗЧ сім’ї ні на що не можуть розраховувати, більше того, у маленьких населених пунктах, де всі про всіх знають, рідні можуть зазнавати моральних страждань через ярлик матері чи дружини «дезертира».

Роман Лихачов розповідає історію, за справедливість в якій тільки починається боротьба, тому ми не називаємо справжніх імен і прізвищ. Але сама ситуація вимагає уваги.

- До нас звернулася жінка, яка втратила зв’язок зі своїм чоловіком. Що сталося, вона дізналася від військового, якого її чоловік фактично врятував. Побратими перебували на позиції, яку так рясно поливали з боку ворога кулеметним вогнем, що й голову годі було підняти.

Володимир, назвемо так нашого бійця, був із тих, про кого кажуть – вмотивовані. Маючи бойовий досвід в АТО, він розумів, що на цій точці може ніхто не вижити. Взявши гранати, він поповз уперед. Потім – вибух... І кулемет замовк. Але й Володимир назад не повернувся.

Свідок загинув на іншому завданні

- Юридично доля цієї людини незрозуміла, - продовжує адвокат. – Але є всі підстави вважати, що він ціною свого життя врятував побратимів.

Від військової частини дружина Володимира досить довгий час не отримувала ні звісток, ні виплат. Коли звернулася сама, то прийшла відповідь орієнтовно такого характеру: ми не знаємо місця, де знаходиться ваш чоловік, вважаємо, що він самовільно покинув позицію.

- Коли ми зробили запит на результати службового розслідування, то побачили, що там немає нічого, крім рапорту командира роти, який був далеко від описаних подій. Командир доповів, що не знає, де знаходиться військовослужбовець, ні про позицію, де перебував зниклий, ні про вибух мови не було. Свідка, який говорив із дружиною, не опитали. Невдовзі він був відправлений на інше бойове завдання і там загинув.

Судова практика лише формується

Війна, звісно, не той сюжет, коли на пошуки зниклої людини кидається група досвідчених детективів. Війна палить місце злочину, знищує підказки, свідків і не дає часу на детальну розробку версій. Проте формальний підхід до службових розслідувань теж не можна вважати нормою.

- Це було ще у 2022 році в районі Бахмута. Четверо військових поїхали на передислокацію, але до позиції їхній автомобіль не дістався. Нічого і нікого не знайшли, - згадує Роман Лихачов. – У зоні бойових дій лінію фронту часто проривають хаотично, можуть нишпорити ДРГ, тобто були підстави вважати, що наші військові захоплені в полон або вбиті, а автомобіль викрадений. Проте всіх записали не безвісти зниклими, а такими, які в СЗЧ.

Правозахисник також пригадує випадок, коли двоє бійців вирушили на позицію. Один загинув, другий зник – назвали “самовільником”.

- Інколи СЗЧ оголошують, не маючи на те доказів. Якщо людина зникла на бойовій позиції, це не значить, що вона дезертир. Але так простіше написати. Бо є економія грошей, і можна не зважати на постійні дзвінки та листи родичів безвісти зниклих, - пояснює Роман Лихачов. – У нас є три позови, де родичі намагаються оскаржувати СЗЧ. Зараз ми зібрали документи, подали до суду. Будемо чекати, але судова практика з цієї проблеми тільки формується.

Рік не знали, що ветеран помер у шпиталі

Втім, у одній історії, яка почалася у 2022-му, вже є справедливий фінал. І без втручання суду.

- Батько з сином служили контрактниками. До лав ЗСУ прийшли ще до 24 лютого, були в одній частині, але з початком великої війни опинилися в різних місцях. Батько керував одним із підрозділів, до військового госпіталю його забрали просто з позиції – чоловік втратив свідомість. Як він тримався - загадка, бо лікарі діагностували останню стадію раку. Син попрощатися з татом навіть не встиг – коли доїхав до шпиталю, побачив його уже мертвим.

Роман Лихачов дізнався про цю історію у 2023-му, майже через рік.

- Я запитав, чи отримує сім’я виплати. З'ясувалося, що другий син ветеран - інвалід дитинства. Старший син відповів, що нічого немає. Бо... батько вважається таким, що самовільно полишив військову частину.

Я подзвонив до бригади: як може бути! Людина померла у військовому шпиталі, туди потрапила, перебуваючи на службі. З’ясувалося, що там навіть не знають, що військового вже нема на цьому світі. Він у них досі вважається в СЗЧ.

До бригади надіслали всі документи, сподіваючись на зміну статусу померлого. Відповідь – закриваємо справу по СЗЧ, і на цьому все.

- Написали скаргу командуванню Сухопутних військ. Вони призначили своє розслідування, виписали всім дисциплінарну відповідальність, наказали переробити службове розслідування. Родині виплатили грошове забезпечення – 200 000 гривень. Проте у висновку ВЛК значилося, що смерть не пов’язана з військовою службою. Ми оскаржили це у Києві, і там пов’язали смерть ветерана із захистом Вітчизни. Зараз подали документи про призначення одноразової допомоги молодшому сину у зв’язку із загибеллю батька.

Командири теж несуть ризики

Правозахисник підкреслює, що такі ситуації не мають масового характеру. Війна - це дзеркало нашого суспільства, де багато що залежить не від законів, не від порядків, а від людей. В армії – від командирів, від їх ставлення до підлеглих та власних обов’язків перед ними.

Втім, і командири також мають ризики.

- У неофіційних розмовах вони кажуть: от ми напишемо, що такий-то зник безвісти за особливих обставин, а через рік виявиться, що він просто втік і переховується у себе вдома. Такі випадки, на жаль, теж бувають, - констатує Роман Лихачов.

Через безпідставні виплати шкода державі оцінюється у два мільйони гривень. На командира заводиться кримінальна справа за недбалість або зловживання службовим становищем. Отак воно буває – на війні як на війні.

Теги за темою
військові
Джерело матеріала
loader