Учені знайшли місця на Марсі звідки прибули на Землю 200 метеоритів

Камені з Марса часто падають на Землю після того, як були викинуті внаслідок падіння на поверхню Червоної планети великих астероїдів. Коли відбуваються такі події метеорити відлітають з достатньою швидкістю, щоб подолати гравітацію Марса і вийти на орбіту навколо Сонця. Деякі марсіанські камені в кінцевому підсумку падають на Землю. Вчені з Університету Альберти, Канада, з'ясували, що 200 метеоритів, виявлених на Землі, були викинуті з 5 кратерів у двох вулканічних регіонах на Марсі під назвою провінція Фарсіда і нагір'я Елізій, пише Space.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Метеорити постійно падають на Землю. Щодня приблизно 48,5 тонн метеоритів, здебільшого у вигляді крихітного пилу, потрапляють в атмосферу нашої планети. Часто визначити походження досить великих метеоритів складно, але у 80-х роках минулого століття астрономи почали підозрювати, що деякі камені мали вулканічне походження, вік яких становив 1,3 млрд років. З'явилася теорія, що вони прибули з Марса, яка була підтверджена даними космічних апаратів.

Раніше було складно визначити точне місце, звідки з'явилися метеорити на Марсі. Ці труднощі виникли через використання методу, за допомогою якого склад метеоритів визначали шляхом аналізу закономірностей поглинання або випромінювання ними світла.

Але мінливість рельєфу і великий пиловий покрив можуть спотворювати спектральні сигнали, особливо у відносно молодих вулканічних регіонах, таких як провінція Фарсіда і нагір'я Елізій, кажуть учені. Але точне розуміння того, звідки взялися ці марсіанські метеорити, дало б змогу вченим зібрати воєдино геологічне минуле планети.

Використовуючи дані спостережень і моделювання, астрономи з'ясували, що дві сотні метеоритів виникали внаслідок утворення 5 кратерів діаметрів від 10 до 30 км.

Моделювання дозволило вченим визначити максимальний тиск під час ударної події та тривалість впливу цього тиску на гірські породи. У такий спосіб вдалося визначити не тільки приблизний розмір кратерів, а й глибину залягання гірських порід, до того, як їх було викинуто в космос.

Такі дослідження допомагають краще зрозуміти, коли відбувалися вулканічні події на Марсі і як швидко утворилися кратери мільярди років тому.

Як уже писав Фокус, 35 років тому зонд "Вояджер-2" зробив перший в історії знімок Нептуна крупним планом. Фотографія Нептуна стала останнім зображенням об'єкта Сонячної системи для одного з найдальших зондів NASA в космосі.