FT вважає, що Україна не зможе прибрати російський газ зі своїх труб, навіть замінивши його на Азербайджанський

Україна розглядає можливість заміни російського газу, що транспортується до Європи, на "блакитне паливо" з Азербайджану. Незважаючи на те, що президент країни Ільхам Алієв заявив, що Азербайджан може допомогти в цьому питанні, цей план викликає серйозні побоювання експертів і несе серйозні ризики.

Про це йдеться у матеріалі видання Financial Times.

Головна проблема полягає в тому, що Азербайджан може постачати лише невелику частину необхідного обсягу газу - 2 млрд. кубометрів порівняно з 14 млрд. кубометрів, що надходять з Росії. Це викликає питання про реальне походження газу, що транспортується.

Михайло Гончар, президент Центру глобальних досліджень "Стратегія XXI", попереджає, що ця схема може перетворитися на приховане постачання російського газу під виглядом азербайджанського. За його словами, Київ може погодитись з цим, вважаючи, що присутність російського газу у трубопроводі захистить інфраструктуру від атак Москви. Проте експерт називає цей аргумент слабким з огляду на попередні удари Росії по газокомпресорних станціях України.

Олексій Чернишов, головний виконавчий директор "Нафтогазу", підтвердив, що пропозиція щодо постачання азербайджанського газу є головною альтернативою, яку розглядає Україна. План передбачає, що Баку імпортуватиме газ із Росії, а потім експортуватиме свій газ до Європи через українську трубу.

Крім того, раніше у Нафтогазі відреагували на скандал із транзитом російської нафти.

За словами Сергія Макагона, колишнього керівника української транзитної системи, важливим є і фінансовий аспект питання. Раніше Україна отримувала близько 1 мільярда доларів на рік за транзит російського газу, але більша частина цих коштів йшла на обслуговування газотранспортної системи. Росія заробляла близько 5 мільярдів доларів на рік від продажу газу, що суперечить закликам України ввести санкції проти російського палива.

Він додав, що ситуація посилюється можливим тиском з боку проросійських політиків у сусідніх країнах ЄС та інтересами газових трейдерів.