Сльота в Антарктиді поширюється швидше за цвіль: на її частку припадає 57% води

В умовах кліматичної кризи, яка чорною хмарою нависає над планетою, особлива увага вчених прикута до Антарктики, чиї крижані щити захищають Землю від перегріву, і тепер вчені виявили тут щось тривожне, пише SciTechDaily.

У новому дослідженні вчені з Кембридзького університету використовували штучний інтелект для складання карти розподілу сльоти на шельфових льодовиках Антарктики. Результати показують, що на її частку припадають неймовірні 57% усієї талої води.

У Фокус. Технології з'явився свій Telegram-канал. Підписуйтесь, щоб не пропускати найсвіжіші та найзахопливіші новини зі світу науки!

Сльота — просочений водою сніг, який раніше погано враховувався в регіональних кліматичних моделях. Однак автори дослідження вважають, що це могло спотворити результати, оскільки сльота поглинає більше сонячного тепла порівняно з льодом і снігом. Ба більше, команда вважає, що це потенційно може призвести до збільшення нестабільності шельфового льодовика, а відтак підвищення рівня моря.

У своїй роботі вчені використовували методи ШІ для картування сльоти на шельфових льодовиках Антарктиди та виявили, що близько 57% всієї талої води регіону сьогодні перебуває на континенті у вигляді сльоту. Решта 43% талої води міститься в поверхневих ставках і озерах.

Нагрівання планети призводить до того, що на поверхні шельфових льодовиків накопичується дедалі більше талої води та плавучого льоду, що оточує Антарктиду. Збільшення кількості талої води на крижаному континенті, на думку дослідників, може призвести до нестабільності або навіть колапсу шельфового льодовика, а це зі свого боку спричинить підвищення рівня моря.

Дослідники також виявили, що сльота та скупчення талої води призводять до утворення у 2,8 раза більшої кількості талої води, ніж передбачають стандартні кліматичні моделі, оскільки вона поглинає більше сонячного тепла, ніж лід або сніг.

Попередні дослідження вже показали, що поверхневі озера з талою водою на крижаному континенті можуть сприяти руйнуванню шельфового льодовика, оскільки вага води може призвести до вигину льоду або зруйнувати його. Водночас роль сльоти в стабільності шельфових льодовиків Антарктиди, на жаль, складніше передбачити.

У своїй роботі вчені також використовували супутникові дані NASA, отримані за допомогою Landsat 8. Далі вони навчили модель машинного навчання отримувати щомісячні дані про сльоту та талі озерця на поверхні Антарктики, а саме на поверхні 57 шельфових льодовиків у період з 2013 по 2021 рік.

Використовуючи ШІ, вчені виявили, що в розпал арктичного літа в січні понад 57% всієї талої води припадає на сльоту і лише 43% на озера. Команда зазначає, що ця сльота раніше ніколи не була нанесена на карту у великих масштабах на всіх великих шельфових льодовиках Антарктиди. Простими словами, більша частина всієї талої води на поверхні шельфових льодовиків Антарктики, по суті, ігнорувалося. Це потенційно важливо для процесу гідророзриву, коли вага талої води може створювати або збільшувати тріщини в льоду

Оскільки сльота твердіша за талу воду, вона не спричинить гідророзрив, так само як вода з озера, проте вчені впевнені, що нам слід враховувати цей момент у своїх прогнозах, щоб зрозуміти, коли та як може статися обвалення шельфових льодовиків.

Раніше Фокус писав про те, що Антарктида вийшла з-під контролю: континент "злетів з котушок" і ніхто не знає, як його врятувати.