Ірина Федорів, голова громадської ініціативи «Голка»
Цього тижня в Бонні зібралося кілька тисяч журналістів і представників громадського сектору на Global Media Forum 2024. Я була спікеркою на одній із панельних дискусій і є ті те, що я вважаю важливим обговорити не лише на форумі, а й ширшим колом.
Організатори Global Media Forum 2024 року відповіли на це питання, як мені видається, дуже однозначно. Оскільки на форум вони запросили не лише працівників медіа, а й представників громадського сектору. Зважте, не медиків, не економістів чи представників інших секторів. Були присутні саме журналісти й активісти — і з-поміж учасників також були й ті, хто поєднує журналістику з активізмом.
Дискусійну панель «Чому журналістика не може бути активізмом» ініціювала Фундація Конрада Аденауера (Konrad Adenauer Foundation).
І під час обговорення постало дуже важливе питання. Чи може журналіст зайняти чийсь бік чи просто має бути дзеркалом і відображати реальність, подаючи різні точки зору? Ті журналісти, які живуть в країнах, де є авторитаризм і диктатура, на старті обговорення наголосили, що журналісти там стають на захист свободи слова — і це вже громадянська позиція. І є ті історичні моменти, коли саме журналісти виконують дуже важливу роль для свого народу. Тут варто згадати В’ячеслава Чорновола.
На мою думку, там, де мова про демократичні цінності, про екзистенційну боротьбу народу, відсутність позиції — це точно не про журналістику.
В Україні, на яку напала Росія, триває екзистенційна війна. І якщо, наприклад, говорити про заборону ФСБ в рясах (так званих московських попів), то тут ніхто з притомних журналістів не буде бігати за фсбшниками, аби вони дали свою позицію щодо цього питання. Звісно, є й такі медіа та «журналісти», які свідомо тягнуть у свої аудиторії спікерів, які несуть прокремлівські наративи.
На форумі я презентувала дослідження громадської ініціативи «Голка», яке виявило кремлівську мережу телеграм-каналів, до якої увійшли зокрема канал адвоката Ростислава Кравця, Максима Бужанського, Олександра Дубінського, Андрія Портнова та низка анонімних каналів.
І ця робота — це прекрасний симбіоз громадського сектору й дата-журналістів із Texty.org.ua, які працювали з даними.
Після цього дослідження народні депутати зареєстрували законопроєкт, головна мета якого — регулювати роботу соцмереж. А це говорить, що політична система належним чином відреагувала і на журналістську роботу, і на роботу громадського сектору.
І тут не йдеться про цензуру, як це могла сприйняти частина колег, які брали участь в обговоренні. Мова про те, що ці нові медіа не несуть відповідальності за фейки, які зокрема неодноразово виявляли наші колеги з «Детектора медіа». Соцмережі — це величезний ринок чорної реклами. Насправді ж її треба виводити з тіні, а держава з цього всього має отримувати податки. Це цілком справедливо, бо ми маємо можливість отримати додаткове джерело доходів під час війни — в часи, коли просимо ресурси у партнерів.
Під час останньої дискусійної панелі про Україну, де, на жаль, не було жодного спікера з України, прозвучала теза, що тим медіа в Україні, які зараз беруть участь у збиранні грошей на допомогу фронту, може бути важко повернутися до тих «довоєнних стандартів» журналістики.
Тут нам усім треба повторювати одну дуже просту річ: у демократичних країнах журналісти підтримують демократичні цінності. Свобода віросповідання — це одне, а заборона діяльності спецслужб Росії під прикриттям ряс під час повномасштабної війни — це інше. І це ніяка не друга сторона, в якої варто брати коментарі та давати вихід на наші аудиторії.
Так само підтримка армії в країні, де триває екзистенційна війна, розпочата не нами, — не має викликати й думки про те, чому журналісти не просто донатять як громадяни, а завдяки довірі до свого імені допомагають фронту. Понад те, є журналісти, які взяли в руки зброю та пішли боронити країну і народ. Чи вони перестали бути журналістами, коли це зробили?
Національна безпека — це така ж цінність, як і свобода слова. Вона потребує захисту. Бути по інший бік — означає опинитися по інший бік демократії.
Окрему увагу на медіафорумі присвятили залученню людей. Насправді громадянська журналістика почала дуже жваво розвиватися завдяки соцмережам та блогосфері. Але роль традиційних медіа досі доволі значна, бо вони мають довіру великої аудиторії, зокрема політиків, які можуть розв’язати важливе для суспільства питання. Тому для активістів важливо, щоб про суспільно важливі теми та їхню боротьбу писали й у таких медіа.
Саме тому громадська ініціатива «Голка» допомагає активним людям у написанні текстів і залучає до коментарів нардепів, урядовців і представників місцевого самоврядування. Це дає можливість активістам ставати більш видимими й далі самостійно впливати на зміни у своїй громаді чи на рівні країни. Так вони беруть активну участь у житті країни та контролюють дії влади.
Так, у Києві 17-річні Марія Косовцова та Михайло Соболєв стали на захист Літературного скверу, який намагаються забудувати. Окрім того, Косовцова захищає територію поблизу Пирогова та Музею видатних діячів. Випускник школи Михайло і студентка Марія вже мають свій авторський кабінет на «Лівому березі».
Після таких адвокаційних публікацій ми знімаємо відеосюжети та розміщуємо їх на своєму ютуб-каналі й у наших медіапартнерів — «Еспресо», «Погляд» та інших медіа, які мають більші аудиторії й можливості, ніж одна громадська організація.
І якщо активісти хочуть долучитися до проєкту — їм для цього треба лише заповнити гугл-форму. European Endoument for Democracy підтримує цей проєкт та організував на Global Media Forum обговорення того, як важливо з боку медіа залучати людей до активної участі у політичному житті громади та країни.
Після перемоги у війні у нас постане питання, за кого голосувати, як контролювати тих, кого ми обираємо. Для якісної зміни суспільства нам треба посилено розвивати громадянську журналістику.
І завжди треба пам’ятати, що є професійні функції, які ми виконуємо на посаді чи роботі. Але всіх нас об’єднує не функція, а роль. Усі ми — громадяни. І маємо бути свідомими та мати активну життєву позицію. Саме тому на Global Media Forum 2024 були журналісти, активісти й ті, хто поєднує журналістику з активізмом.
До 22-річчя з дня народження видання ми відновлюємо нашу Спільноту! Це коло активних людей, які хочуть та можуть фінансово підтримати наше видання, долучитися до генерування спільних ідей та отримувати більше ексклюзивної інформації про стан справ в українських медіа.
Мабуть, ще ніколи якісна журналістика не була такою важливою, як сьогодні.