Втекла з окупації на Херсонщині: як жінка вийшла на Антонівський міст і пішла за дроном

Це унікальний випадок.

Українка проїхала сотні кілометрів, аби повернутися додому. Через Бєлгород і Крим вона потрапила до окупованої Херсонщини, а далі самотужки шукала, як вийти до українських військових. Але в цій історії не все так просто, адже військовим спочатку треба було переконатися, що це не російська провокація, а згодом вивести жінку на безпечну територію. А допоміг цьому… дрон із вказівками на аркушах А4.

Всі деталі історії порятунку – дивіться в ексклюзиві TSN.ua. 

Унікальна історія про повернення українки додому

11 червня місцевий телеграм-канал "Херсон: Війна без фейків" опублікував відео, на якому невідома жінка вийшла на Антонівський міст з боку тимчасово окупованих Олешок. Вона помітила дрон і показала на камеру свій паспорт громадянки України. 

З’ясувалося, що жінка хотіла повернутися на територію України й вже здолала для цього непростий шлях. З російського Бєлгорода вона дісталася кримського Джанкоя. Звідти жінка змогла потрапити до Скадовська, потім до Раденська і, нарешті, – в тимчасово окуповані Олешки. Жінка переночувала в місті й вже зранку вирушила на Антонівський міст, адже не знала, що він зруйнований.

Та перш ніж допомогти невідомій, українські захисники мали впевнитися, що це не спланована росіянами провокація. Як пояснили військові журналістам, ніхто не виходив на міст, щоб затримати українку, адже це було дуже небезпечно. 

Небезпечна спецоперація

Спочатку в Силах оборони навіть подумали, що це може бути провокація, однак згодом стало видно, що у неї немає жодної зброї чи "пояса шахіда", як кажуть в народі, пояса смертника з вибухівкою. Молодший сержант Сил оборони з позивним "Макс" розповів, що жінка – громадянка України, яка на початку повномасштабного вторгнення виїхала до Росії.

"Коли вона почула, що її супроводжує дрон, вона дістала свій паспорт громадянки України й показала на камеру, що вона українка і хоче додому. Дрон почав її супроводжувати в напрямку, де є укриття, де нічого не загрожувало здоров'ю і життю жінки. Хлопці вибігли, забрали її в укриття і чекали подальших команд на евакуацію цієї жінки"

Що жінка робила в Росії

Аби вийти на підконтрольну Збройним силам України територію, жінка йшла за вказівками дрона. Вже діставшись до військових, жінка розповіла про себе цікаві факти. Вона зізналась, що на початку повномасштабного вторгнення змушена була виїхати в Росію. Потім вона кілька разів переїжджала, але таки вирішила повернутися до України. Зі слів жінки, жодних перепон на шляху від Олешок до Антонівського мосту не було. Українка запевнила, що росіяни її не чіпали. Загалом на операцію з порятунку жінки витратили близько 6 годин. Військові розповіли, що це було дуже небезпечно як для них, так і для жінки, адже ворог у будь-який момент міг завдати удару. Наразі жінка перебуває у безпеці.

"Це унікальний випадок. Унікальний тим, що люди, попри всі ризики й страх, долають такий шлях, щоб повернутися додому".

Інші історії українців: закоханих, врятованих та незламних

Так, кілька місяців тому 88-річний дідусь і 98-річна бабуся пішки вибралися зі своїх окупованих сіл і дісталися українських військових. 98-річна бабуся пережила Другу світову війну й застала повномасштабну війну Росії проти України. Пенсіонерку не підкорила російська пропаганда, бо те, що відбувається у рідному селі, бабуся навіть не могла уявити в страшному сні й вона зробила неможливе: 10 кілометрів вона йшла пішки, спираючись просто на дерев’яні палиці, у пенсіонерки не було ані їжі, ані води, але було шалене бажання здихатися російської окупації. Будинок жінки, у якому вона жила, зруйнували рашисти. Тому Лідія Степанівна вирішила рятуватися від окупантів та пішки йшла з окупованої частини Очеретиного, що на Донеччині. 

Цю неймовірну історію розповіли українцям поліцейські. Кажуть, Лідія Степанівна йшла пішки впродовж дня, а під час дороги засинала і двічі впала. Як переказують у поліції, жінка трималася на двох палицях і… "на характері".

Поліцейські відшукали і родину пенсіонерки, які загубилися під час евакуації, й попри загрозу померти, посеред дороги Лідія Степанівна вирішила не чекати поки прийдуть за нею, а вирішила самотужки йти туди, де більш безпечно. І є дещо, чому всім нам варто повчитися у цієї бабусі: не лише тому, що вона не піддалася на російські провокації, пропаганду, а знає і робить своє, а оптимізму, стійкості і віри. От тільки Лідія Степанівна каже, що росіяни зараз гірше за тодішніх німців, та впевнена, якщо пережила фашистів – переживе і росіян.

І попри все, бабуся не втратила свого гумору. Історією жінки була вражена вся країна. Один з українських банків вирішив придбати цій сміливій українці будинок, адже вона заслуговує на гідне життя, попри війну та всі складні обставини. Й до слова, бабуся вже заселилася у свій новий дім.

Але і це далеко не перша історія. Під погрозами розстрілу з окупації зміг вибратися і 88-річний дідусь. Він теж з Очеретиного, тієї частини, яка вже окупована росіянами. Чоловік розповів, що не захотів отримувати болотянський паспорт, а тому вирішив понад усе вибратися трохи далі від росіян. Історію дідуся розповів начальник Донецької обласної військової адміністрації Вадим Філашкін.

Тікав Іван Якович самостійно, пішки серед ночі. Усе, що залишилося з майна – одна-єдина сумка. Він 6 годин добирався у безпечне місце, ховався від обстрілів, а далі попутками зміг дістатися до Покровська. Уже там попросив про допомогу. Евакуаційники доправили пенсіонера до Дніпра. Там із ним зустрілась і наша колега, журналістка ТСН Ольга Павловська, Іван Якович розповів, як вибирався з-під носа окупантів.

Свої ризики пан Іван пояснює чітко і просто: "я – українець".

Й наостанок нагадаємо про ще одну неймовірну історію кохання та міцності українського духу. Це теж розповідь про те, як літня пара поверталась з окупації на підконтрольну Україні територію. Ганна і Володимир вибиралися з окупованої частини Херсонщини, жінка має вади зору, а чоловік майже не ходить, тож без сторонньої допомоги подолати цей шлях разом їм було складно. Взялися за справу волонтери з Червоного Хреста. Але в останню мить жінка "вперлася", що не поїде далі, доки не відчує у своїй руці руку чоловіка. 

Ці історії вкотре доводять – українці незламний народ і перемогти людей, котрі під обстрілами і під страхом розстрілу тікають з окупації, аби тільки не жити під триколором, Росії ніколи не вдасться.