В останні дні значно пожвавилася тема дозволу Україні використовувати західну зброю для завдавання ударів по Росії. Здавалося б, ми маємо на це повне законне право і загалом контекст ясний і зрозумілий для всіх, але Захід продовжує виявляти в цьому питанні нерішучість. То про які саме засоби ураження йдеться і для яких цілей Сили оборони України могли б застосувати їх по території країни-агресора?
Докладніше про це – у матеріалі спільного проєкту OBOZ.UA та групи "Інформаційний спротив".
Коли порушується питання про застосування західної зброї по території Росії, то насамперед мається на увазі знищення або військових об'єктів, живої сили та техніки зі складу РОВ, або об'єктів подвійного призначення, що працюють також і на підтримку війни проти України. Це, наприклад, нафтопереробні заводи (НПЗ).
Але в інформаційному просторі здебільшого пульсує лише загальний контур того, що нам потрібне таке право, проте я жодного разу не бачив пояснень – для яких цілей і які саме засоби ураження нам потрібні в рамках таких ударів. Що ж, почнімо з бази.
Артилерія
Сили оборони України повинні мати повне право застосування всіх типів артилерійських систем ствольного та реактивного типів на території Росії через гостру необхідність проведення високоефективної контрбатарейної боротьби.
Сьогодні російські окупаційні війська застосовують ствольну артилерію радянського зразка, яка переважно має середній показник дальності ураження 15-20 км. Цього достатньо, щоби практично безкарно обстрілювати прикордонну зону.
Тим часом середній показник артилерії, що застосовується Силами оборони України, за дальністю становить 30-35 км, що дозволяє проводити високоефективну контрбатарейну боротьбу, але західне озброєння заборонено застосовувати по території Росії.
Схожа ситуація і з реактивними системами залпового вогню, які є на озброєнні РОВ, здебільшого із середнім показником 30 км, тоді як у СОУ це 70 км. Хочу відразу зазначити, що я маю на увазі саме середній показник з усіх типів РСЗВ, тому згадувати про "Смерч" та "Ураган" не варто, бо їх порівняно з БМ-21 "Град" у російських окупантів набагато менше – тому середній показник ведення вогню саме 30 км.
Крім того, що в ствольній артилерії, що серед РСЗВ важливою характеристикою є точність, і у Сил оборони України це один із найважливіших показників, у той час як у російських окупаційних військ початкова пристрілка має досить хаотичний характер.
Застосовуючи артилерійську західну компоненту по території Росії, Україна значно змогла б зменшити терор прикордонних областей, запобігати вилазкам і загрозам з території РФ, а також ускладнити логістику прикордонної зони з російського боку.
КАБ
Плануючі бомби стали серйозною проблемою для СОУ ще наприкінці 2022 року, але станом на 2024 р. військово-промисловий комплекс РФ значно наростив виробництво цих засобів ураження. Російська авіація може собі дозволити за добу застосувати понад 100 КАБ, причому не лише по лінії бойових зіткнень, а й по мирних містах.
Тим часом французькі бомби типу AASM Hammer передаються Україні в кількості 50 одиниць на місяць, але їх заборонено використовувати по території Росії. Аналогічно JDAM і так само Paveway IV.
Західні бомби такого типу не тільки мають значно більшу дальність польоту – від 50 до 70 км, але й куди кращу точність ураження об'єктів, ніж російські, і дуже високу надійність спрацьовування всіх систем під час скидання.
Фактично застосування таких бомб – це гарантоване ураження у ближній прикордонній зоні військових об'єктів РОВ та порушення логістичних комунікацій для постачання ворожих військ. Крім того, в зоні впливу виявляються практично всі полігони підготовки резервів РОВ у Брянській (Клинці), Бєлгородській (Богучар, Солоті) та Курській (Постоялі Двори) областях.
Окрема історія – GLSDB, який і реактивний снаряд, і плануюча бомба одночасно, але головне, що дальність в 150-160 км перевищує ближню зону і значно розширює можливості високоточного впливу по противнику.
Як приклад наведу харківський перформанс РОВ. Напередодні 10 травня, маючи можливість завдавати ударів по території Росії, СОУ артилерійською компонентою вдарили б насамперед по скупченню окупантів у районах зосередження – Шебекіно, Нова Талвожанка, Лозове, Ясні Зорі і так далі, а також по тиловому району дивізій – Нікольське, Маслова Пристань тощо. Але...
Оперативно-тактичні засоби
Завдавання ударів по території Росії засобами з дальністю ураження до 300 км, незалежно від класифікації – балістична ракета або крилата, дозвукова або надзвукова, сухопутного базування або авіаційного – у будь-якому разі значно розширило б можливості впливу на РОВ та протидії як їхнім окупаційним амбіціям, так і терору проти цивільного населення України.
Наприклад, аеродром "Шайківка", де базуються та з якого злітають Ту-22М3 для пусків Х-22/32, від кордону з Україною розташований приблизно за 220 км. Приліт на цю локацію чогось балістичного з касетною бойовою частиною, яка містить кілька сотень суббоєприпасів, серйозно підірвав би боєздатність російської стратегічної авіації в питаннях ударів по житлових кварталах українських міст. У цьому разі я недвозначно маю на увазі ATACMS. А якщо навіть не на аеродром, то на полігон, польовий табір чи будь-яке інше місце скупчення великої кількості живої сили противника чи техніки.
Від модифікації ATACMS залежить дальність ураження та кількість суббоєприпасів, або загалом функціонал самої бойової частини. Але приліт ATACMS з дев'ятьма сотнями суббоприпасів по польовому табору якогось батальйону – це не менш цікаво і корисно, ніж знищення трьома сотнями суббоєприпасів пари-трійки Ту-22М3.
Для Storm Shadow та SCALP EG також є робота, точкова і не менш важлива – ліквідація штабів, укріплених об'єктів і не тільки. І все це в радіусі їхньої ефективної дії до 300 км. До речі, горезвісні НПЗ, що забезпечують російську окупаційну армію пально-мастильними матеріалами і страждають від прильотів дронів з бойовими частинами в середньому по 30-40 кг, не повною мірою відчувають на собі вплив БЧ на пів тонни вибухової речовини. А це зовсім інший рівень пошкоджень та можливостей відновлення.
Повернути до життя підприємство, що відчуло на собі детонацію в 30-40 кг вибухівки і пів тонни, – це велика різниця.
ППО
Окрема тема – це, звичайно, ППО, а саме можливість західними засобами протиповітряної оборони збивати російську військову авіацію в повітряному просторі РФ.
Такий дозвіл значною мірою скоротив би оперування російських фронтових бомбардувальників Су-34, які є основними носіями КАБів, у прикордонній зоні України. І не тільки їх, адже під загрози середньої зони ураження потрапляли б взагалі всі російські авіаційні засоби, зокрема й ударні гелікоптери типу Ка-52, Мі-28 тощо.
Фактично в глибину до 70 км повітряного простору Росії будь-який військовий літак був би потенційною ціллю з гарантованим знищенням. Про терор нашого прикордоння російською авіацією взагалі б не йшлося. І не лише терор, а й використання навіть військово-транспортної компоненти – тих же Іл-76 для перекидання сил та засобів РОВ, а також проведення тренувальних польотів та будь-яких інших. Якщо йдеться про компоненту ПКС РФ.
Застосування ППО з російських військових повітряних об'єктів у повітряному просторі РФ кардинально змінило б розстановку сил і ймовірність загроз у прикордонні, а також підірвало б логістичні можливості в середній зоні оперування авіації.
Висновки
Україна наполягає на можливості застосовувати західне озброєння по території Росії не тільки тому, що це цілком законно і це її повне моральне право, а тому що без цього впливу триватиме терор цивільного населення, накопичення резервів РОВ, забезпечення та постачання війни, підтримуватиметься на досить високому рівні система управління окупаційними військами.
Починаючи від ближньої зони та закінчуючи середньою на оперативно-тактичному рівні важливим є фактор контролю зони по російській території, без якого будь-які успіхи Сил оборони України в зоні бойових дій через якийсь час нівелюватимуться можливостями російських окупантів до контрнаступальних дій.
Створення для РОВ на їхній же території нестерпних умов для продовження та стимулювання війни проти України значною мірою прискорить процес її завершення.