«Вихід з тіні»: У Києві нагородили переможців Першої премії Гільдії сценаристів України

У Києві відбулася Перша церемонія вручення премії Гільдії сценаристів України. У нашій країні це перша професійна нагорода, започаткована для тих, чиї імена зазвичай невідомі широкому глядачу, але без кого не зміг би здійснитися жоден кінопроєкт, — для авторів сценаріїв.

Ідея створення цієї премії в Гільдії сценаристів виникла ще кілька років тому, але її реалізації спершу завадила пандемія коронавірусу, а потім початок повномасштабної війни. Та оскільки виявилося, що російській військовій агресії не вдалося паралізувати український кінопроцес, Гільдія максимально активізувала зусилля, щоб нарешті організувати свято відзнаки та пошани для вітчизняних кінодраматургів.

Переможців у восьми номінаціях нагороджували в головній залі Київського національного університету театру, кіно і телебачення ім. І. К. Карпенка-Карого.

На початку церемонії президент Гільдії (та ініціатор її створення), відомий сценарист Андрій Бабік, повідомив, що найкращих сценаристів обирали серед тих, чиї фільми вийшли у прокат або ж були продемонстровані на різних платформах у 2023 році. Серед надісланих заявок майбутніх лавреатів визначали члени Гільдії шляхом анонімного голосування. У деяких номінаціях був зовсім невеликий розрив між лідерами та іншими, що, звісно, свідчить про високу якість сценаріїв, які потрапили до списку номінантів. А ректорка КНУТКіТ ім. Карпенка-Карого, професорка Інна Кочарян, під час церемонії нагородження зазначила, що більшість номінантів  — випускники саме цього вишу.

Андрій Бабік

Дійство вийшло динамічним, вибудованим з неприхованою любов’ю до сценаристів, але без зайвого пафосу, за що, безумовно, треба подякувати і його ведучим — знаним акторам театру та кіно Ірині Веренич-Островській та Роману Мацюті.

Роман Мацюта й Ірина Веренич-Островська

Щоб нагадати про минулі досягнення українського кінематографу, перед нагородженням у кожній з номінацій демонстрували колажі з фрагментів вітчизняних фільмів та мультфільмів 1950-х, 1960-х, 1970-х років. А сучасні кінематографісти за свої досягнення у сценарній майстерності отримували на сцені призи переможців — статуетку у вигляді друкарської машинки в стилі ретро.

Перемогли сценарії до таких фільмів:

«Найкращий сценарій повнометражного ігрового фільму» —  «Королі репу»:

 «Найкращий сценарій короткометражного ігрового фільму» — «70 000 років тому»;

 «Найкращий сценарій документального фільму» — «20 днів у Маріуполі»;

 «Найкращий сценарій драматичного серіалу» — «Перші дні»;

«Найкращий сценарій комедійного серіалу» — «Голова»;

 «Найкращий сценарій документального серіалу» —  «Мистецтво в країні війни»;

«Найкращий сценарій повнометражного анімаційного фільму» — «Мавка. Лісова пісня»;

«Найкращий сценарій короткометражного анімаційного фільму» — «Маріуполь. Сто ночей».

Поміж нагородженнями також демонстрували відеовітання від українських сценаристів, які під час повномасштабного вторгнення виїхали за кордон, від кінематографістів з Казахстану та Литви, які не стримували свого захоплення українськими колегами, що продовжують плідно творити «в країні війни». І від сценаристів, які на цю війну пішли, щоб цю країну боронити, —  Сергія Алімова та Артема Вакалюка («Опер за викликом», «Карпатський рейнджер» тощо. Артем також відомий як голова аналітичного відділу Media Resources Management і редактор видань Business Reports та Content Report).

Артем Вакалюк

Сергій Алімов

«Приємно, що сьогодні стільки сценаристів прийшло і всі нарешті змогли побачити один одного, бо ми ж навіть не всіх знаємо в обличчя, адже сценаристи всі — інтроверти, — сказав «Детектору медіа» Андрій Бабік. — І найголовнішими для мене стали їхні емоції, які вони отримали під час церемонії».

На питання, які особисто в нього як у головного ініціатора премії очікування від неї, Бабік відповів:

«Насамперед, це публічне визнання сценаристів. Нарешті відбувся оцей вихід з тіні, з “підпілля”… Нас інколи не вказують у промоматеріалах фільмів та серіалів, у наших договорах іноді навіть прописано, що замовник має право не вказувати сценариста у титрах. Ми якісь такі невідомі герої. І своєю премією ми цю традицію ламаємо. Бо автор має право бути відомим та шанованим. Деякі сценаристи сказали, що навіть їхнє потрапляння в номінацію — це вже відзнака їхньої праці».

У своєму відеовітанні з Канади сценаристка Аліна Семерякова перш за все і дещо схвильовано  відзначила, що українські кінодраматурги нарешті стали «видимими», бо ж «сценаристи у нас — як полтергейст: вони наче і є, але їх ніхто не бачить».

Її слова по-своєму підтвердила шестирічна дівчинка з дитячого ансамблю «Будьмо разом», який у концертній частині церемонії виступив з номером під промовистою назвою «Паляниця». Дівчинці було доручено оголосити переможця в номінації «Повнометражний анімаційний фільм». Але перед цим Ірина Веренич-Островська запитала її, чи знає вона, хто такі сценаристи. «Знаю», — впевнено відповіла дівчинка. «Знаєш?.. — щиро здивувалася ведуча. – Така маленька, і вже знаєш про сценаристів? Так хто ж це?». «Це люди, які сидять у залі», — доповіла дитина.

Зал, звісно, враз вибухнув потужним сміхом, адже було проголошено, що тут сидять люди, яких уже бачать навіть діти.

Премію Гільдії сценаристів планується вручати щороку.

• Читайте також: Профспілка сценаристів України та її Маніфест: захист прав і розвиток професії

Фото автора