Тут зовсім не відчувається метушня мегаполісу
Китаєво — це воістину магічне місце, яке обросло великою кількістю легенд та домислів. Все тут овіяне таємницями: багаторівневі підземні галереї, чернечі печери, чудотворні ікони, купальні та мальовничі ставки.
Відвідувачі цієї місцевості з упевненістю заявляють про те, що тут панує "важка" та "містична" енергетика. Що ж собою представляє Китаєво, хто жив тут у печерах і як сюди дістатися — читайте в матеріалі "Телеграфу".
Історія Китаєва
Свято-Троїцький Китаївський монастир, також відомий як Китаївська пустинь — це православний монастир, який розташований на околиці Києва — в Китаєві — історичній місцевості столиці. Діяв монастир у XVIII — на початку XX століть і був відновлений у 1990-ті роки.
Документована історія обителі починається з 1716 року, і ще в XIX столітті Китаїв став популярним місцем паломництва. Пустинь була відома своїми садами, якими займалися досвідчені садівники з чернечої братії.
До кінця XIX століття остаточно склався архітектурний ансамбль монастирського подвір'я шестикутної форми. До нього увійшли цегляна Троїцька церква, 45-метрова дзвіниця, трапезна з церквами Дванадцяти апостолів і Трьох святителів — Петра, Олексія та Іони, будинок настоятеля, братський корпус, двоповерховий будинок для священнослужителів похилого віку, келійні корпуси і цегляна огорожа з економічними воротами.
У 1920-ті роки храми продовжували діяти, але сама пустинь уже не належала ченцям: у келіях розмістили дитячу колонію, частину споруд використовували сільськогосподарські установи. У 1930 р. пустинь було остаточно ліквідовано, територію і споруди передано Всесоюзному дослідницькому інституту плодового і ягідного господарства.
Після війни на території пустелі розташовувалися Республіканський навчально-виробничий комбінат бджільництва та Український науково-дослідний інститут захисту рослин.
У 1990 році зареєстрували парафію, Троїцький храм передали Українській православній церкві, і в ньому після ремонту відновилися богослужіння. Паралельно 1993 року в храмі Дванадцяти апостолів відновили скит Києво-Печерської лаври.
Після археологічних досліджень 1993-1994 років облаштували печери і в них освятили Храм преподобного Досифея Київського. У 1996 році обитель зі скиту перетворили на самостійний монастир.
Найвідоміші ченці
Найвідомішим мешканцем і ченцем Китаєво є, напевно, старець Досифей. Його біографія і духовний шлях овіяні легендами. Подейкують, що старець був зовсім не чоловіком. Насправді, це була жінка, в миру — рязанська дворянка Дар'я Тяпкіна. Через усамітнений спосіб життя до самої смерті це залишалося таємницею.
Перед смертю старець вийшов із затвору і слізно попросив у всіх вибачення. Проживши від народження 55 років, старець Досифей помер, стоячи в молитві, 25 вересня 1776 року, в день пам'яті Сергія Радонезького.
У ченці Києво-Печерської Лаври Досифей був пострижений після візиту самої Імператриці Єлизавети 1744 року. Дізнавшись про мудреця, вона побажала особистого візиту і відвідувала його в келії.
Незважаючи на те, що сама Дар'я перед смертю заповідала віддати своє тіло землі, не торкаючись його — тобто, не омиваючи, секрет Досифея був розкритий завдяки її сестрі. Поглянувши на його портрет, вона впізнала в ньому Дар'ю.
Так, Досифея віддала свій дух Богові в молитві, водночас у лівій руці в неї була записка: "Тіло моє приготоване до супроводу вічного життя; благаю вас, браття, не торкаючись віддати його звичайному похованню", що й було виконано в точності.
Таємницю розкрили, коли рідна сестра Дар'ї поглянула на портрет старця Досифея на надгробку та впізнала свою зниклу сестру. Тоді всі зрозуміли, що старець Досифей не хто інший, як дівчина. Стали зрозумілими багато незрозумілих фактів із біографії святої.
Проте три спроби здобути мощі Досифеї виявилися невдалими.
Ще один відомий чернець Китаївської пустоші — Феофіл, чернече ім’я Феодорит. До нього приходило безліч людей, адже його вважали справжнім чудотворцем. Вірили, що він здатний зцілювати, має дар пророцтва. Майбутнє Хоми, як звали його у світі, зумовлено було ще у дитинстві.
Житіє повідомляє, що після свого народження Фома не хотів їсти материнське молоко, але не відмовлявся від пісної їжі (розварена ріпа і морква). Це викликало жах у його забобонної матері, і вона тричі намагалася втопити дитину, але вона чудесним чином рятувалася. До семи років Фома осиротів і став відлюдником.
Китаївські печери
Відомо Китаєво насамперед завдяки чернечому поселенню та розгалуженій мережі печер: у 1716 році Києво-Печерська Лавра збудувала тут окремий скит, віддалений від основної своєї території. Там знайшли собі місце для молитов та відокремленого життя ченці-схимники. Це місце швидко стало популярним серед православних паломників.
Вчені припускають, що рукотворне підземелля могло з’явитися ще в дохристиянські часи як житло та притулок для людей, проте доказів цього немає.
На території Китаєва зараз існує печерна церква, що діє. До цього китаївські печери простояли покинутими до 1857 року, коли були випадково виявлені. Зараз печери відкриті для вільного відвідування — вузька стометрова підземна галерея розгалужується безліччю крихітних капличок і тісних келій.
Вхід у печери безкоштовний, але варто купити свічку. У підземеллі вона буде єдиним освітленням і допоможе вам хоч щось розгледіти.
Ікона з ножем і "одержимий" чернець
Одного разу один із ченців, диякон, в обов'язки якого входило спостереження за порядком у церкві, не встиг вчасно прийти до трапези. Йому було зроблено зауваження, а в обіді відмовлено.
Зголоднілий послушник вважав це образою. Після того, як його наполегливі вимоги не увінчалися успіхом, оскаженілий диякон обрушив свій гнів на ікону: "До якого часу я буду служити Тобі, Богородице? Трудися, трудися, а за все це не тільки немає нічого у мене, але навіть і шматка хліба на підкріплення втомлених сил моїх!".
Прокричавши ці слова, диякон пронизав святиню ножем. З порізу хлинула кров, а лик Богоматері смертельно зблід. Не в силах пережити свого злочину, диякон осліп і втратив розум. А незабаром звістка про цю подію облетіла весь монастир.
Ігумен, відчуваючи жалість до свого нещасного побратима, усю ніч провів у молитвах про порятунок його душі, помилування і зцілення грішника. Однак сліпота і божевілля не полишали бідного диякона.
Протягом наступних трьох років монастирська братія підносила до Бога молитви про порятунок бідолахи. Нарешті Богородиця відвідала ігумена уві сні і сказала, що дарує зухвалому диякону помилування. Водночас, як свідчить легенда, "рука його за зухвалість і святотатський вчинок проти Мене буде засуджена в друге пришестя Христове".
На ранок грішник, дійсно, прозрів, до нього повернувся розум. Залишок життя він провів у молитвах, каючись у своєму злочині.
Через три роки після смерті диякона тіло його відкрили. Ченці, які здійснювали цей обряд, побачили, що його рука, якою він скоїв свій проступок, не зотліла і почорніла.
Як дістатися до Китаєва
Адреса: вул. Китаївська, 15, 32.
Телефон: +380 67 443 0102.
Раніше "Телеграф" розповідав про найнезвичайніші та найцікавіші занедбані місця в Києві. Такі будівлі часто бувають оповиті таємницями та всілякими міськими легендами, а також вони можуть похвалитися особливим колоритом.