Європа не повинна панікувати з приводу можливого повернення військового призову — Bloomberg

Війна на порозі Європи означає, що країнам варто задуматись про повернення призову. Франція, наприклад, одна з кількох країн, які з тривогою спостерігають за українською лінією фронту й обговорюють, чи не час повернути старі способи призову або обов'язкову військову службу. Але зараз необхідне планування, а не паніка.

Для тих, хто географічно найближче до Росії, це питання, очевидно, не є предметом суперечок. Україна цього тижня знизила призовний вік до 25 років з 27. Данія поширила призов на жінок і збільшила його тривалість, Норвегія наслідувала її приклад. А новий член НАТО Швеція повернула призов до армії ще у 2018 році, повідомляє Bloomberg.

Далі на Захід ситуація стає ще більш заплутаною. Велика Британія обговорює питання про створення "цивільної армії" замість більш непопулярної схеми призову, а у Франції Макрон виступає за "цивільне переозброєння" з наголосом на зміцнення національної єдності. Німеччина, перед якою стоїть величезне завдання відмовитися від десятиліть пацифізму, розглядає можливість повернення до військової повинності після відмови від неї у 2011 році.

Тиск, що змушує уряди зачіпати часто заборонену тему, цілком зрозумілий. Те, що чиновники НАТО називають "очікуванням несподіваного", змусило країни переглянути свою здатність воювати в більш небезпечному світі.

Дві взаємопов'язані проблеми постійно повертаються. Одна з них — демографічна, на старому континенті, де середній вік становить близько 42 років, а народжуваність знижується. Інша проблема — добровільний набір в армії, які протягом багатьох років були змушені робити більше з меншими витратами. Військові щосили намагаються залучити молодих людей до кар'єри, яка, здається, сповнена обмежень і заборон і не дає особливих переваг і стимулів. Британська армія не змогла досягти цілей з набору персоналу в усіх навчальних центрах за останні п'ять років. Франція також не досягла плану минулого року.

Автор книги "Чи готові ми до війни?" Жан-Домінік Мерше стверджує, що французька армія сьогодні здатна утримати лінію фронту протяжністю не більше 80 кілометрів — порівняно з українським фронтом довжиною близько 1000 кілометрів. Едвард Люттвак у газеті The Telegraph пише, що політичні та культурні реалії Європи означають, що якби завтра знадобилося відправити війська в Росію, то тільки дуже невеликі спеціальні підрозділи були б готові. Ось чому уряди стають менш негативно налаштованими щодо того, щоб повернути призов.

Попри те, що дебати з цього приводу заслуговують на увагу, європейські країни мають розуміти, що повернення до призовного мислення має свої межі. Замість того, щоб вважати, що всі варіанти добровільного призову вичерпані, потрібно підійти до справи більш творчо. Опитування показують, що збройні сили загалом користуються підтримкою. Є можливість зробити більше для просування нових ролей у сфері оборони, таких як штучний інтелект і кібервійна, у світі, де загрози національній безпеці існують у цифровій хмарі та у сфері життєво важливої підводної інфраструктури.

А там, де добровільні стимули ринку праці не допомагають зробити популярною військову кар'єру на повний робочий день, громадянський обов'язок можна відродити за допомогою підготовки резерву добровольців, які працюють неповний робочий день. Франція має намір подвоїти кількість резервістів до 80 тисяч осіб до 2030 року і розширити вікові обмеження. Урок з війни в Україні полягає в тому, що готовність до оборони — це скоріше необхідність, ніж розкіш у Європі, вважає Bloomberg.

Нагадаємо, що депутат від партії "Слуга народу" Олег Дунда повідомив, що якщо норми про зниження призовного віку не буде в новому мобілізаційному законодавстві, то цього не станеться в реальності. В такій ситуації президент Україні може використати право вето. Більше про мобілізацію в Україні читайте у статті Володимира Романчука "Роки придатності: як молодь 18-25 років може бути мобілізована".